РОЗДІЛ 2
УМОВИ ФОРМУВАННЯ МІНІМАЛЬНОГО СТОКУ
РІЧОК БАСЕЙНУ ДНІПРА
Формування меженного стоку річок залежить від складного комплексу взаємодіючих
між собою чинників і його величина може бути різною залежно від того, в якому
поєднанні вони знаходяться. Чинники, які визначають величину мінімального
стоку, важко піддаються кількісному обліку, але головними з них є
фізико-географічні, геологічна будова, рельєф та гідрогеологічні умови. У
сучасних умовах суттєвий вплив на меженний стік має господарська діяльність,
особливо поверхневий та підземний водовідбір, зарегульованість річок, скиди
стічних вод, ураженість екзогенними геологічними процесами, особливо під
впливом залізорудних, вугільних і нафтових розробок тощо.
2.1. Фізико-географічні умови
Режим річок формується під впливом різноманітних фізико-географічних чинників,
які розділяються на дві групи – метеорологічні та поверхневі чинникі водозборів
[7]. Головні метеорологічні чинники – це атмосферні опади, випаровування,
температура повітря та грунту. До поверхневих чинників водозборів річок
належать рельєф, грунтовий та рослинний покрив, морфометричні характеристики
річки та її басейну. Вплив фізико-географічних чинників на гідрологічні
характеристики річок може значно різнитися за різних періодів осереднення. Якщо
багаторічний стік більше залежить від кліматичних умов, то роль чинників
підстилаючої поверхні збільшується у міру зменшення періоду осереднення, й вже
на мінімальний, особливо, добовий, стік їхній вплив є безпосереднім і
переважаючим. У деяких випадках вплив чинників підстилаючої поверхні настільки
зростає, що вони нівелюють кліматичні умови водозборів. Так, наявність карсту
на значній частині водозбору може різко зменшити весняне водопілля й набагато
збільшити мінімальний стік у меженний період.
Територія басейну Дніпра займає близько половини території України,
простягається з півночі на південь і охоплює повністю північну частину країни,
поступово звужуючись у південному напрямку. Для просторової оцінки
географічного положення та з’ясування змін умов природного середовища з півночі
на південь необхідно користуватись фізико-географічним районуванням території
України [73, 116]. Воно є найбільш повним, оскільки в його основу покладений
ландшафтно-генетичний принцип, що включає всебічне вивчення взаємозв’язку та
взаємодії ландшафтоутворюючих факторів. Фізико-географічне районування враховує
елементи геоморфологічного, кліматичного, грунтового та інших районувань і
являє собою наступну схему: на півночі розташовується зона мішаних лісів, далі
— лісостепова, і на півдні —степова зона, що в свою чергу поділяється на дві
підзони: північна степова та південна степова. На заході територія Українських
Карпат підпадає під Карпатську гірську країну, а Кримські гори, що знаходяться
на Кримському півострові, — Кримську гірську країну. У межах
фізико-географічних зон виділяють азональні одиниці районування — провінції та
області [116].
Згідно вищенаведеному районуванню, територія басейну Дніпра в межах України
розташована в трьох фізико-географічних зонах (з півночі на південь): зоні
мішаних лісів, лісостеповій та степовій зоні Східноєвропейської рівнини. Слід
зазначити, що у зоні мішаних лісів протікають дві головні притоки Дніпра —
правобережна Прип’ять (майже 70 % площі зони) і лівобережна Десна. А у
лісостеповій та степовій зонах найбільше значення відіграють лівобережні
притоки, на які, відповідно, припадає більша площа фізико-географічних зон.
За кліматичними умовами територія басейну Дніпра розташована в помірному поясі
[50]. На всій території панує помірно-континентальний клімат. Кліматичні умови
формуються під впливом переважаючого північно-західного переносу повітряних
мас, що утворюються в районі Північно-Атлантичного (Азорського) антициклону.
Проте свою роль відіграють також баричний максимум арктичних широт та зимовий
Сибірський антициклон. Особливість клімату — збільшення континентальності із
заходу на схід, оскільки східні території менше піддаються впливу Атлантики.
Опади та вологість повітря розподіляються у широтному напрямку. Річні суми
тривалості сонячного сяяння на території басейну рідко перевищують 2000 год,
причому в зимові місяці вони становлять 15—30 %, а влітку перевищують 60 %
можливих. Сумарна радіація за рік складає 90-95 ккал/см2 у північних і
північно-східних ділянках і близько 125—127 ккал/см2 у південних регіонах у
районі впадіння Дніпра у Чорне море. Більшу частину сонячної радіації
підстилаюча поверхня дістає протягом теплого періоду року, особливо за
травень—вересень [50, 96]. У формуванні радіаційного режиму велике значення має
розсіяна радіація. Значна частина сонячної радіації відбивається від
підстилаючої поверхні та повертається в атмосферу. У басейні Дніпра найвищі
значення альбедо (70-80 %) спостерігаються взимку при наявності снігового
покриву. Влітку контрасти в розподілі альбедо зменшуються, тому середнє його
значення за рік змінюється від 24 % на півночі до 17 % на півдні. Взимку часто
радіаційний баланс буває від’ємний, особливо в північній частині території, що
розглядається.
Процеси циркуляції повітряних мас над територією басейну, що проходять завдяки
рівнинній території, пов’язані з проходженням циклонів та антициклонів, що
рухаються з Атлантики, Арктики та Азії. Як вже зазначалося, басейн Дніпра
піддається, в основному, впливу Азорського баричного максимуму, що сприяє
надходженню із заходу відносно вологого повітря, та сезонного Сибірського
антициклону, гребінь якого зі сходу може приносити по осі підвищеного тиску
сухе (взимку холодне,
- Київ+380960830922