Розділ 2
Умови і особливості формування стоку річок Українських Карпат
2.1. Фізико – географічні умови формування стоку
Українські Карпати – середньовисокі гори, що простягаються з північного заходу
на південний схід смугою довжиною понад 270 км, шириною 100 - 110 км; середня
їх висота 1000 м, максимальна 2061 м (г. Говерла).
Досліджувана територія приурочена до Карпатської складчастої області,
Передкарпатського передового прогину і області Закарпатської западини
(рис.2.1). Вздовж північно - східної межі Українських Карпат простягається
Передкарпатська підвищена рівнина, яка відповідає Передкарпатському прогину.
Середня висота її становить біля 350 м [35].
Рис. 2.1 Орографічна схема Українських Карпат: 1- хребти висотою до 1000 м; 2 –
1000 -1500 м; 3 – понад 1500 м, за Василевським В.А. [23]
У межах гірської частини виділяється ряд орографічних зон (рис. 2.1). У складі
зовнішньої смуги Українських Карпат виділяють Бескиди, Горгани і
Покутсько-Буковинські Карпати. Середньовисокі гори Горган мають гострі гребені,
круті схили із кам’яними осипами, розчленованими глибокими долинами. Для
Бескидів і Покутсько - Буковинських Карпат властиві м`які обриси їх поверхні і
куполоподібні вершини. Від Передкарпаття Зовнішні Карпати відділені уступами з
відносними висотами 200 - 400м [23].
У центральній смузі Українських Карпат простягаються Вододільно - Верховинські
Карпати. Висоти їх не перевищують 800-1200 м. У східній частині розміщені
Ясінянське і Верховинське міжгірські пониззя, а також Верховинсько- Путильське
низькогір`я. Ширина Вододільно-Верховинських Карпат змінюється від 30 км на
північному заході до 10 км на південному сході. Тут проходить головний вододіл
карпатських річок [35].
Далі на південний захід піднімається найбільш висока частина Українських Карпат
– Полонинсько - Чорногірські Карпати. Вони витягнуті у загальнокарпатському
напрямі на 210 км при середній ширині 20-25 км. Ця частина Карпат включає
Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець, Чорногора, Гриняви і Буковинську
Полонину. Орографічною віссю є Полонинський хребет, який поперечними долинами
річок розчленований на окремі масиви (Полонина Руна, Полонина Боржава, Полонина
Красна) [35].
Сама висока частина Українських Карпат – Чорногора розміщена між Чорною і Білою
Тисою, верхів`ям Прута і Чорним Черемошем. Тут знаходиться найбільш висока її
вершина гора Говерла (2061 м). Верхня частина Чорногорського масиву являє собою
значне плоскогір`я полонин, над якими височіють конусоподібні вершини:
Петрос-2022 м, Ребра-2001 м та ін [103].
На південному сході, між Чорним і Білим Черемошом розміщені Гринявські гори.
Між річками Білим Черемошом, Путилою і Сучавою простягається Буковинська
Полонина [35].
На півдні Українських Карпат розміщений Рахівський масив і Чивчинські гори. Для
цієї частини гір характерні круті схили, гострі гребені гір і значна глибина
розчленування [103].
Вздовж північно-західного схилу Полонинського хребта виділяється вузька зона
Березно-Липшанської поздовжньої міжгірської долини. Абсолютні висоти знижуються
тут до 400 м. На південний схід від річки Ріки низькогір’я переходить у
Верхньотисенську (Хустську або Солотвинську) горбисту рівнину із висотами
500-600 м [108].
На північний захід від низькогір’я паралельно до нього піднімається Вулканічний
(Вигорлат-Гутинський) хребет. Він витягнутий від р. Уж до р. Ріка. Долини річок
Ужа, Латориці, Боржави, Тиси прорізають Вулканічний хребет і ділять його на
окремі масиви. Між річками Боржава і Ріка вулканічний хребет різко змінює свій
північно-західний напрям на меридіональний (хребет Тужій або Великий Шолес) і
біля міста Хуст переходить на лівий берег р. Тиса. Це вже Гусинські гори,
розміщені на території Румунії. Вулканічні Карпати мають гостроверхі форми,
скелясті схили [108].
З південного заходу до зовнішнього краю Вулканічного хребта прилягає
Закарпатська низовина, яка є частиною великої Середньо-Дунайської рівнини.
Поверхня її має незначний похил в південно-західному напрямку, абсолютні висоти
зменшуються від передгір’їв (116-120 м) до р. Тиси ( 105 м). Низовину
перетинають праві притоки Тиси: Латориця, Боржава, Іршава та ін [104].
Долинами річок низовина довгими язиками заходить у передгір`я далі на північ
від лінії м. Ужгород – м. Мукачеве. Більша частина низовини розміщена вздовж
правого берега р. Тиси і лише невелика її частина знаходиться на лівому березі
[103].
Рівнинність території, малий похил поверхні і незначна глибина річкових долин
на низовині ускладнюють проникнення води вглиб і цим спричиняють розвиток у
окремих місцях процесів заболочування. Високий рівень ґрунтових вод, а також
суглинковий і глинистий склад підґрунтя сповільнюють фільтраційні процеси і цим
спричиняють обводнення верхніх горизонтів ґрунту. Від повеней також
підвищується рівень ґрунтових вод, що сприяє процесу підтоплення ґрунтів
[108].
Українські Карпати мають асиметричну будову(рис.2.2): орографічна вісь їх
зміщена на південний захід; крім того Закарпатська низовина знаходиться на
рівні нижчому від Передкарпаття на 250-300 м. Виникнення Карпат зумовлено
альпійським горотворенням, яке відбулося в кінці неогену, на початку
антропогену. Становлення гірського рельєфу тривало протягом
піздньоолігоценового - ранньоміоценового часу, до якого приурочують головну
фазу складкоутворення, підняття флішових Карпат, зародження Передкарпатського
прогину і Закарпатської западини [35].
1-Внутрішня зона прогину; 2-Зовнішня зона прогину; 3-піднята
Буковинсько-Покутська частина Внутрішньої зони прогину; 4-Скибова або Зовнішня
зона; 5-Центральна зона; 6-Внутрішн
- Київ+380960830922