РОЗДІЛ 2.
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об'єкти досліджень
Об'єктами дослідження були два сорти озимої пшениці Triticum aestivum L., що
різняться за ступенем посухостійкості: стійкий сорт Харківська 81 і менш
стійкий Напівкарлик 3.
Сорт Харківська 81 створений шляхом двосерійного міжвидового і
внутрішньовидового схрещування сортів Лютесценс 172 ( Одеська 3 х Катехинська
ветвистоколоса ) х Безоста 4 із наступним індивідуально-груповим добором.
Внесений у Державний реєстр сортів рослин України з 1981 року. Сорт
середньостиглий, зимостійкість вище середньої і підвищена, посухостійкість
відмінна, стійкість до полягання висока. Сорт відноситься до групи сортів
сильної пшениці [141].
Сорт Напівкарлик 3 створений методом індивідуального добору з гібридної
популяції складного схрещування ( Карлик 1 х Миронівська 808) х Харківська
63-1. Внесений у Державний реєстр сортів України з 1985 року. Сорт
середньостиглий, короткостебловий, висота рослин 45-85 см, зимостійкість
підвищена, стійкість до полягання висока, стійкість до хвороб середня. За
якістю зерна сорт відноситься до цінних пшениць [141].
Схожість насіння пшениці в лабораторних умовах при оптимальній температурі
відповідає вимозі ДСТУ 2240-93 за схожістю до насіння РС 1-2.
Методи досліджень
Загальна схема лабораторного досліду по вивченню впливу водного стресу на
ростову реакцію, водний обмін і біохімічні процеси була наступна. Рослини
вирощували в факторостатній камері кафедри фізіології та біохімії рослин
Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна у піщаній культурі в
пластмасових вегетаційних посудинах, що містять 700 г прожареного річкового
піску. У одній посудині вирощували по 30-40 проростків пшениці. Денна
температура становила 23°±1°С, нічна - 18°±1°С, освітленість - 15 Клк. Рослини
поливали стандартним розчином Кнопа. До семиденного віку всі проростки росли в
умовах 70% -ної вологості піску від повної вологоємкості (ПВ). Для частини
рослин із 7 до 17-денного віку обмежували полив, доводячи вологість до 30% ПВ -
дослідний варіант. Контрольні рослини продовжували вирощувати при 70% ПВ до
закінчення експерименту. Матеріал для аналізів відбирали в динаміці - на третю,
сьому і десяту добу дії водного стресу.
Для вивчення ролі кореневої системи в адаптаційних реакціях у 17-денних рослин
на 10-й день дії посухи фіксували корені і вивчали досліджувані параметри.
Вивчення ростових реакцій
Для аналізу ростових реакцій у 20 рослин кожного варіанту в 4-6 разовій
повторності вимірювали висоту рослин, довжину коренів, визначали біомасу
надземної та підземної частини рослин. Швидкість росту визначали за формулою:
L 1 – L 2
V = ——— , см/доба
t
де: V - швидкість росту, см/доба
L 1 - висота рослини на початку дослідного періоду, см
L 2 - висота рослини в кінці дослідного періоду, см
t - проміжок часу, доба
Швидкість накопичення біомаси визначали за формулою:
m 1 – m 2
V = ——— , мг / доба
t
де: V – швидкість накопичення біомаси, мг/доба
m 1 - маса рослини на початку дослідного періоду, мг
m 2 - маса рослини в кінці дослідного періоду, мг
t - проміжок часу, доба
2.2.2. Вивчення водного режиму
Для дослідження показників водного режиму використовували по двадцять
проростків у 4-6 разовій повторності в обох варіантах вологозабезпеченості.
Інтенсивність транспірації (ІТ) розраховували за формулою:
m
ІТ = ——— , мг/ м2 · сек
s · t
де: ІТ – інтенсивність транспірації, мг/ м2 · сек
m - кількість води, що випарувалася, мг
s - поверхня випаровування, м2
t - період випарування , сек
Оводненість листків (ОВ).
Визначали за часткою вологи в листках. Для визначення сухої маси листки
фіксували при t =120°С протягом 30 хвилин і висушування до постійної маси при t
=70-80°С.
ОВ = m1 / m2 · 100% ,
де: ОВ – оводненість, %
m1 - маса сухої речовини, мг
m2- маса сирої речовини, мг
Водний дефіцит (ВД) визначали за методом Штокера [38] і розраховували за
формулою:
100 (b – a )
ВД = ———— , %
b - n
де : ВД - водний дефіцит листка, %
a - маса листка до насичення, мг;
b - маса листка після насичення, мг;
n - вміст сухої речовини, мг
Методи бiохiмiчних аналiзiв
Біохімічні показники визначали у надземній та підземній частині рослин.
Повторність дослідів 4-6 разова. Матеріал для визначення вмісту різних форм
азоту, суми та складу вільних амінокислот фіксували водяною парою при t =
100°C, висушували при t = 60-70°C, подрібнювали та використовували для
відповідних аналізів. Активність ферментів вивчали у нефіксованому матеріалі.
Загальний азот визначали за Кьєльдалем [99].
Білковий азот. Визначення азоту, який входить до складу білків, проводили
шляхом їх осадження 5%-ним розчином трихлороцтової кислоти. Осад білків
спалювали у концентрованій сірчаній кислоті та визначали вміст азоту за
Кьєльдалем. Для перерахунку на білок використовували коефіцієнт 6,25 [103].
Амінний азот визначали за Ястрембовичем та Калініним [99]. Аналіз вмісту
заснований на переводі амінокислот у розчинні мідні солі за методом Попе та
Стівенса. Вміст міді визначали у вигляді ферроціаніду міді, який у малих
концентраціях надає розчину рожевого забарвлення [99]. Оптичну густину
отр
- Київ+380960830922