РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведено комплексне клініко-психопатологічне, патопсихологічне та лабораторне
обстеження 540 хворих на параноїдну шизофренію з різними клінічними формами
перебігу хворобливого процесу (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика обстежених хворих
Типи перебігу шизофренії
Кількість хворих
абсолютне число
безперервно-прогредієнтний F20.00
90
16,6
нападоподібно-прогредієнтний F20.01
226
41,9
епізодичний зі стабільним дефектом F20.02 + F20.03
224
41,5
Разом
540
100
Найбільш показово відсоткове співвідношення хворих відображено на рис. 2.1. При
цьому групи хворих з нападоподібними варіантами перебігу вельми близькі між
собою та значно перевищують частку хворих із безперервно-прогредієнтним типом
перебігу.
Це не повністю співвідноситься із епідеміологічними даними, за якими
безперервно-прогредієнтна параноїдна шизофренія зустрічається близько до 36%
випадків, але ці дані сполучаються із вибірковим характером проведеного
дослідження, що значною мірою присвячено нападоподібним варіантам перебігу
параноїдної шизофренії. Ще одним важливим фактором відбору групи хворих на
безперервну параноїдну шизофренію були вимоги щодо відносної інтелектуальної
схоронності та відсутності виразних мотиваційних порушень мислення для
забезпечення адекватності використання психодіагностичних методів дослідження,
зокрема тесту ММРІ.
Рис. 2.1 Розподіл досліджених хворих на параноїдну шизофренію за типами
перебігу
Вік хворих був від 18 до 60 років (переважно від 21 до 40 – 88,5%). Середній
вік хворих становив 30,5 ± 9,5 років. Тривалість їх захворювання в більшості
випадків не досягала 10 років (79%), а число госпіталізацій - 10 разів (87,8%).
Для оцінки їх психічного стану нами була використана Міжнародна класифікація
хвороб 10 перегляду (МКХ-10).
Клінічне спостереження обстежених хворих здійснювалося протягом 1997-2003 рр.
в умовах Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні. Після
виписки нагляд за ними, як правило, продовжувався під час їх перебування на
диспансерному обліку, але не менш року.
Основні дані про тривалість захворювання обстежених пацієнтів представлені в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за тривалістю захворювання
Тривалість захворювання
Абсолютне число
До 5 років
238
44.0
Від 5 до 10 років
189
35.0
Від 10 років і більш
113
21.0
Разом
540
100
До моменту обстеження середня тривалість захворювання склала близько 8 років і
розподілялася в такий спосіб: до 5 років – 238 (44,0%) осіб, від 5 до 10 років
- 189 (35,0%), від 10 років і більш – 113 (21,0%) хворих.
Рис. 2.2 Розподіл обстежених хворих по тривалості захворювання (n = 540)
Рис. 2.2 у наочній формі віддзеркалює значну перевагу пацієнтів з тривалістю
захворювання не менш 10 років – 79 %, оскільки це є одним з показників
лікувальної резистентності хворих, найбільш важливих у даному дослідженні.
Особливості розподілу обстежених хворих за статтю, віком, за родинним та
соціально-трудовим статусами представлені в таблицях 2.3 – 2.6. Як слідує з
таблиці 2.3, розподіл хворих по вікових групах був наступним: до 20 років було
20 пацієнтів (3,8%), до 30 років - 211 (39,0%), від 30 до 40 років - 159
(29,5%), від 40 до 50 років - 109 (20,0%), від 60 і старше - 41 хворий (7,7%).
Таблиця 2.3
Розподіл обстежених хворих за віком
Вікові групи
Кількість хворих
До 20 років
20
3.8
Від 21 до 30 років
211
39.0
Від 31 до 40 років
159
29.5
Від 41 до 50 років
109
20.0
Від 51 року і стариш
41
7.7
Разом
540
100
Це свідкує про особливе значення розповсюдженості захворювання серед найбільш
працездатного населення.
Таблиця 2.4
Розподіл обстежених хворих за статтю
Стать
Кількість хворих
Чоловіки
223
41.2
Жінки
317
58.8
Разом
540
100
Як видно з таблиці 2.4, серед обстежених хворих помірно переважали жінки (58,8
%).
Розподіл анамнестичних даних у хворих, що нами вивчалися, показав наступне
(табл.2.5).
Таблиця 2.5
Розподіл обстежених хворих за родинним статусом
Родинний стан
Кількість хворих
Холості (незаміжні)
216
40.0
Одружені (замужем)
179
33.0
Удівці
51
9.5
Розлучені
94
17.5
Разом
540
100
Їх родинний стан був таким: не одружені (незаміжні) - 216 (40,0%), одружені
(замужем) - 179 (33,0%), удівці - 51 (9,5%), розлучені - 94 (17,5%) хворих.
Одержані дані свідкують про помітне підвищення ризику захворювання в осіб із
невлаштованим родинним статусом.
Таблиця 2.6
Структура працездатності обстежених хворих
Працездатність
Абсолютне число хв-х
Працездатні
184
34.1
Інваліди 3-й групи
10
1.8
Інваліди 2-й групи
319
59.1
Інваліди 1-й групи
27
5.0
Разом
540
100
Як видно із таблиць, більшість обстежених нами хворих на параноїдну шизофренію
(65,9 %) мали ту чи іншу групу інвалідності.
Лише у 184 (34,1%) хворих інвалідність була відсутня. В той же час, перша група
інвалідності мала місце у 27 (5,0%), друга - у 319 (59,1%) і третя - у 10
(1,8%) осіб.
Показово, що більш, ніж 1/3 пацієнтів оставалися спроможними до виробничої
праці.
Вивчення спадкоємної обтяженості по лінії близьких родичів (табл. 2.7)
дозволило виявити наступне: по батьківській лінії - спадковість була не
обтяжена - у 83,1% хворих; дивини, чудакуватість поведінки, риси шизоїдного
кола відзначалися в 4,9% випадках; шизофренія безперервна - у 3,2%; розлад
особистості і поведінки - у 2,2%; вживання психоактивних речовин - у 6,6%
випадках.
Таблиця 2.7
Структура спадкоємної обтяженості обстежених хворих
Форма спадкоємної
За лінією
батька
За лінією
матері
обтяженості
абс
абс
Обтяженість відсутня
449
83.1
477
88.2
Риси характеру шизоїдного кола, чудакуватість
26
4
- Київ+380960830922