Розділ 2
Фізико-географічні умови району досліджень
2.1. Загальна характеристика району дослідження
Територія, охоплена дослідженнями, являє собою лівобережну ділянку долини р.
Дніпра, в межах північної частини степової зони України. Ділянка відноситься до
Дніпропетровської області, і розташована між двома індустріальними центрами,
які складають єдину урбаністичну конгломерацію, одну з найбільших на
Європейському континенті. Границі району, в якому проводилися дослідження,
обмежуються сучасним поширенням середньо-заплавних лісів долини Дніпра в межах
Запорізького і нижньої половини Дніпродзержинського водосховища. На цій ділянці
природні заплавні ліси представлені нерівномірно і зосереджені переважно у
верхів’ї Запорізького водосховища (до гирла річки Самари). Ареал дубових лісів
степової частини долини Дніпра ще вужчий і обмежений з південного сходу місцем
злиття нового річища р. Орелі з р. Дніпром в межах сел. Кіровського [130]. На
ділянці між містами Дніпродзержинськом і Дніпропетровськом, по лівому березі
Дніпра, в 1990 р. створений перший на Дніпропетровщині об’єкт
природно-заповідного фонду вищого рангу – Дніпровсько-Орільський природний
заповідник, на площі 3766,2 га [94]. Тут знаходиться понад 300 га дубових
лісів, що складає близько 65 % всіх сучасних лісів формації дуба звичайного в
долині Степового Дніпра.
Географічні координати крайніх точок заповідника: північна –
48?32?30?-34?45?30?, південна – 48?28?45?-34?46?10?, західна –
48?31?40?-34?44?40?, східна – 48?31?20?-34?47?30?.
Згідно з фізико-географічним районуванням України [202] територія району
досліджень знаходиться в межах Дніпровсько-Орільського терасового району, який
відноситься до степової області Придніпровської низовини.
Дніпровсько-Орільський природний заповідник являє собою добре збережений
фрагмент долини Дніпра, в першу чергу Лівобережної заплави, меншою мірою –
арени та третьої (лесової) тераси. Територія має форму неправильного
трикутника, маючи найбільшу протяжність вздовж узбережної лінії р. Дніпра, з
північного заходу на південний схід, – 17 км (від Миколаївського Уступу до
нового гирла р. Оріль) [122, 127, 162]. З північного сходу заповідник обмежує
смуга з річищ і стариць терасової річки – Проточі, в межах якої прокладено в
1974 р. штучний канал для нового русла р. Орелі. Отже, в сучасному розумінні
заповідник займає заплаву і арену Дніпра між руслом Орелі і руслом Дніпра, які
сходяться під гострим кутом. Звідси заповідник і отримав назву, хоча історично
більш достовірною могла б бути “Дніпровсько-Протовчанський заповідник”.
У межах досліджуваної території р. Дніпро зберігає до нині субрівальний
гідрорежим, оскільки ця ділянка його знаходиться у верхів’ях Запорізького
водосховища, найменше трансформованого гідробудівництвом. Саме з цієї причини в
заповіднику збереглися найбільші на сьогодні ділянки типових екосистем
дніпровської заплави в межах північно-степової підзони Степу, і єдині – на
всьому протязі Дніпровського водосховища.
Заповідник розташований в оточенні тісної забудови селищ-сателітів найкрупнішої
в Придніпров’ї урбаноагломерації Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ. Територія
безпосередньо межує на Лівобережжі: з сел. Миколаївка (на північному заході),
Кіровське (на сході та північному сході), та на Правобережжі – з селищами
Карнаухівка (на південному заході) і Таромське (на півдні), які нещодавно
увійшли до складу міст Дніпродзержинська і Дніпропетровська відповідно. Між
селами і власне територією заповідника майже всюди є буферна зона з
напівприродних ландшафтів, більшість з яких віднесені до охоронної зони
заповідника (її межі, на жаль, до сьогодні не винесені в натуру). Смуга
буферних ландшафтів має ширину від 0,2 до 3.км, а з південного сходу, півдня, і
південного заходу буфером між урбанокомплексами і заповідником слугує річище
Дніпра.
Заповідник в сучасних межах не охоплює весь спектр різноманіття екосистем
заплавно-терасового комплексу заплави долини Дніпра, які збереглися на ділянці
між старим і новим гирлами Орелі. Поза межами заповідника, вгору за течією
Дніпра впритул до греблі Дніпродзержинської ГЕС тягнеться смуга лівобережної
заплави, де також зберігається цінний природний комплекс, який формує єдину
структурно-функціональну систему разом з природними об’єктами заповідника.
Вище греблі Дніпродзержинської ГЕС заплавна частина долини р.Дніпра практично
повністю затоплена водами Дніпродзержинського водосховища. Однак потужного
розвитку тут набуває арена, яка великим суцільним масивом тягнеться до м.
Дніпропетровська на 60 км, маючи найбільшу ширину 12-13,5 км і поступово
звужуючись на південь (в районі Дніпровсько-Орільського заповідника – 2 км, в
районі м. Дніпропетровська – до 1 км завширшки.
Природний комплекс Дніпровсько-Орільського заповідника є складовою частиною
потужного природно-історичного утворення – Придніпровської низовини, основу
якого складає чітко диференційована ділянка долини Дніпра між старим і новим
гирлами р. Орелі, витягнута паралельно Дніпру, і окреслена з південно-західної
сторони руслом Дніпра, а з протилежного, північно-східного боку, – системою
русел р. Проточі.
2.2. Кліматичні умови
Територія досліджуваного регіону розташована в помірних широтах з достатньо
активною атмосферною циркуляцією і переважним напрямком переміщення повітряних
мас з заходу на схід [160]. Дніпровсько-Орільський природний заповідник
розташований в зоні вітророздільної лінії, яка проходить за напрямком “Кишинів
– Луганськ”. На північ від цієї лінії переважають вітри із західною складовою,
і менш стійкою орієнтаці
- Київ+380960830922