РОЗДІЛ 2
Укладення, зміст і форма договору охорони майна
2.1. Порядок укладення договору охорони майна
У процесі укладення будь-якого консенсуального договору, як правило,
розрізняють дві послідовні стадії погодження сторонами умов договору:
пропозицію укласти договір (оферта) і прийняття зробленої пропозиції (акцепт).
Відповідно особа, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а особа, що
прийняла пропозиція, – акцептантом.
Цей порядок укладення договорів, закріплений у ст. 638 ЦК України, є
загальновизнаним у законодавстві й міжнародній практиці. Офертою визнається
пропозиція, яка адресована конкретній особі, містить вказівку на істотні умови
договору і виражає намір особи, що зробила пропозицію, вважати зв’язаною себе
договором у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресовано пропозицію, про
її безумовне і повне прийняття визнається акцептом. Ініціативу в укладенні
договору може виявити будь-яка сторона.
Але стосовно укладення договорів охорони майна мають місце певні відмінності
від зазначеного загального порядку. Специфікою є те, що складанню проекту
договору передують певні організаційно-технічні заходи, без здійснення яких
неможливе виконання сторонами своїх обов'язків. Так, при зверненні володільця
майна із проханням (заявою) про організацію охорони створюється комісія у
складі представників володільця майна (замовника), охоронної організації
(виконавця), а якщо буде необхідно в роботі комісії беруть участь представники
Державного пожежного нагляду та представники інших служб органів внутрішніх
справ, місцевих органів влади. Комісія робить обстеження об'єкта охорони з
метою встановлення фактичної можливості організації надійної охорони,
узгодження найбільш ефективного й економічно виправданого її виду, визначення
необхідності обладнання об’єкта засобами сигналізації й пожежогасіння,
освітлення, технічного укріплення, тощо [90] [2 Прим: Зокрема, підпунктом 2.1
Інструкції з організації охорони установ банків України (далі – Інструкція)
встановлено, що підставою для здійснення організаційних заходів щодо приймання
установи банку під охорону підрозділом ДСО є лист керівника цієї установи на
адресу регіонального управління (відділу) ДСО з проханням здійснити первинне
обстеження приміщень установи банку. Після цього проводиться комісійне
обстеження об'єкта, а за результатами роботи комісії складається Акт обстеження
установи банку.
Підпунктом 2.5 Інструкції встановлено, що для введення штатної чисельності
охоронників ДСО регіональне управління (відділ) ДСО завчасно, з урахуванням
часу, потрібного для їх навчання та підготовки, надсилає до ГУДСО при МВС
України затверджений Акт установлення категорії охорони установи банку,
гарантійний лист установи банку про оплату охоронних послуг, розрахунок
вартості охорони, узгоджений з керівництвом (регіональним управлінням,
дирекцією) відповідного банку, проект переліку змін у штатному розкладі.
Підпунктом 2.8 Інструкції визначено, що після виконання всіх заходів,
передбачених Актом обстеження установи банку, керівник цієї установи надсилає
до регіонального управління (відділу) ДСО лист з інформацією про це та
пропозицією щодо укладення договору про охорону установи банку.].
З огляду на вищевикладене дуже важко уявити собі ситуацію, коли б прохання
(заява) укласти такий договір відповідало б вимогам, що пред’являються до
оферти. Адже в оферті, як зазначалося, мають бути викладені, насамперед, усі
істотні умови договору охорони, у противному разі акцептант не зможе розглянути
по суті пропозицію, що надійшла, і відповідним чином відреагувати на неї.
Характеристика передбачуваного способу охорони, поза всяким сумнівом,
відноситься до істотних умов майбутнього договору, тому відсутність в оферті
інформації про це робить її юридично нікчемною. Строго кажучи, така пропозиція
взагалі не може вважатися офертою у правовому сенсі цього поняття [95, с.252].
Таку заяву слід розцінювати лише як пропозицію почати переговори із приводу
укладення договору. То ж доходимо висновку, що укладення договору охорони
шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо практично неможливе,
оскільки в кожному конкретному випадку сторонам майбутнього договору необхідно
попередньо виконати значний комплекс підготовчих заходів як фактичного, так і
організаційного характеру.
До спеціальних положень, що відносяться до порядку укладення договору охорони
стосовно Державної служби охорони, слід зарахувати положення, сформульовані в
ст. 46 проекту Закону України «Про охоронну діяльність» [4]. „Цивільно-правові
угоди, що передбачають здійснення заходів охорони і безпеки, укладаються між
замовниками послуг з охорони та безпеки та суб'єктами охоронної діяльності в
письмовій формі з дотриманням вимог типових договорів, що затверджуються в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.
У цій статті вказується на необхідність дотримуватись положень типових
договорів. Однак, як було зазначено вище, практика показує, що типові договори
стосовно охоронної діяльності не виконують повною мірою очікуваних функцій
джерела правового регулювання, тому вважаємо дане положення проекту закону
неприйнятним. Указівка на письмову форму договору також не має ніякого
юридичного значення, оскільки дублює загальні правила про форму правочинів,
передбачених ЦК України (ст. 208 ЦК).
Відповідно до п.21 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо
вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» № 615 від
10.08.93 р. [34] „Договір на охорону укладається відповідно до примірних
договорів після виконання власником обов
- Київ+380960830922