РОЗДІЛ 2
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОГОВОРИ, СТОРОНОЮ В ЯКИХ ВИСТУПАЄ МИТНИЙ ОРГАН
2.1. Договір комісії.
За чинним цивільним законодавством України під договором комісії розуміється
договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої
сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого
імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України). Це один з різновидів
договорів про надання послуг поряд із договорами перевезення, доручення,
страхування, зберігання тощо.
Загальним для всіх зобов’язань про надання послуг є те, що їх об’єктом є
виконання певних дій чи здійснення певної діяльності, які не мають
матеріального результату. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів
підряду, де об’єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний
об’єкт [195, 121]. У зв’язку з цим заслуговує критики думка про те, що
предметом договору комісії служать тільки речі [159, 78]. Однак деякі автори
вважали, що робота підрядника може полягати і наданні послуг [202, 347], інші –
навпаки, розширювали поняття послуг до включення у них підрядних робіт [22,
205]. А.Ю. Кабалкин, наприклад, не виділяючи окремо договорів про надання
послуг, називав їх договорами про здійснення юридичних чи фактичних послуг [58,
39].
За характеристиками договір комісії є взаємним, тобто обидві сторони мають як
права, так і обов’язки, оплатним, оскільки комісійні послуги надаються за
винагороду, та консенсуальним – договір вважається укладеним з моменту
досягнення згоди за всіма істотними умовами. Хоча це твердження є не
безспірним, оскільки деякі автори вважають цей договір реальним [70, 4], однак
переважна більшість науковців – Н.А. Безрук [13, 9], О.А. Красавчиков [76, 19]
– все ж наполягають на його консенсуальності.
У сфері митної справи укладення договору комісії передбачається при виникненні
необхідності реалізації митними органами товарів чи транспортних засобів, що
регламентована главою 25 МК України. Так, зі змісту ст. 172 МК України
випливає, що реалізації підлягають:
товари, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не
звернувся за ними в установлений Митним кодексом України строк, крім товарів,
не пропущених на митну територію України внаслідок заборон і обмежень на їх
ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезених з
території України;
товари – предмети порушення митних правил, предмети із спеціально виготовленими
сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для
переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного
контролю, конфісковані за рішенням суду;
товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі
товари – предмети порушення митних правил;
товари, від яких власник відмовився на користь держави [96].
З переліку товарів, що можуть виставлятися на продаж законодавством виключені
предмети, що мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність;
предмети релігійного культу; лікарські та медичні препарати; наркотичні засоби,
психотропні речовини, прекурсори; валютні цінності (валюта України та іноземна
валюта); алкогольні напої та тютюнові вироби; товари, заборонені до реалізації
в Україні згідно із законодавством. Перелічені категорії товарів реалізації не
підлягають [131].
Реалізація дозволених товарів і транспортних засобів, що входять до
вищезазначених категорій, здійснюється підприємствами торгівлі, через товарні
біржі чи на митних аукціонах на підставі договору комісії.
Що стосується другої категорії товарів – конфіскованих за рішенням суду – то в
даному випадку обов’язок їх реалізувати законодавством покладено не на митні
органи, як в решті випадків, а на органи державної виконавчої служби, що мають
виконувати судове рішення про конфіскацію, які й укладають комісійний договір з
відповідним торговельним підприємством (організатором митного аукціону,
товарною біржею).
Таким чином, в роботі розглядатимуться лише ті випадки, де однією зі сторін
договору комісії, а саме комітентом, виступає митний орган (при реалізації
товарів, за якими власник не звернувся по закінченні термінів зберігання під
митним контролем, товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк
зберігання та товарів, задекларованих у митний режим відмови на користь
держави).
Укладення цього договору здійснюється відповідно до Постанови КМУ «Про порядок
обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у
власність держави» від 25.08.1998 р. № 1340 наступним чином. На початку кожного
року місцеві податкові інспекції із залученням відповідних митних органів
визначають на конкурсній основі торговельні підприємства, яким доручатиметься
реалізація майна, з обов’язковим занесенням їх до єдиного реєстру торговельних
підприємств, який ведеться цими інспекціями [144]. Так, наприклад, договори на
реалізацію товарів укладаються Південною регіональною митницею з установами та
організаціями незалежно від їх форм власності та підпорядкування, які мають
спеціальний дозвіл (ліцензію), виданий в установленому порядку та включені до
Єдиного реєстру торговельних підприємств м. Одеси та Одеської області, що
здійснюють зберігання та реалізацію майна, яке перейшло у власність держави
відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України «Про порядок обліку,
зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність
держави та розпорядження ним» від 25.08.1998 р. № 1340 та «Про затвердження
Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів
на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також
розпоря
- Київ+380960830922