РОЗДІЛ 2
Участь Центральної Азії у світових цивілізаційних процесах
Розглядаючи питання про участь центральноазійських держав у світових
цивілізаційних процесах, автор користується системним методом та виокремлює два
структурних рівні, в ієрархічній послідовності: регіональний та глобальний.
Саме завдяки такій градації можна проаналізувати новітні тенденції, пов‘язані з
проникненням цивілізаційних процесів в сферу політики, та, що найбільш важливо
для даної дисертації, в сферу міжнародних відносин.
На глобальному рівні, з розпадом СРСР та швидким розвитком процесів
глобалізації, розповсюдилися процеси розширення та диверсифікації всієї системи
транснаціональних господарських та культурних зв‘язків. Разом з поширенням цих
зв‘язків відбуваються процеси просування культурних та політичних ідеологем
Заходу, що втілюється у процесі модернізації. При розгляді основних
загальнопланетарних цивілізаційних тенденцій, автор використовує дослідження
представників школи глобалістики С. Хантінгтона[52], З. Бжезинського[58], І.
Валерстайна[59], В, Кейбла[60], Х. Мауля[61], Дж. Ная[62-63] С. Телбота[64], А.
Неклеси[65], В. Гури[66], Ю. Пахомова[67] та інших.
На регіональному рівні відбуваються складні процеси пошуку оптимальних шляхів
реалізації власних інтересів новими незалежними державами ЦАР. Цей пошук
ускладнюється процесом становлення політичних та економічних систем внутрі
самих центральноазійських країн. Для аналізу внутрішньо-регіональних процесів,
автор звертається до робіт Р. Джангужина[37], С, Шарапової[68], О. Рара[69], С.
Мана[70], А. Лукіна[71], Ю. Фокіна[72], М. Шмігелоу[73], П. Луонг[74], А.
Коена[75], М. Есенова[76] та інших.
2.1. Центрально-азійські держави у складі СНД: проблеми зовнішньополітичної
орієнтації
На рівні загальносвітової цивілізації, валютно-фінансові інститути, такі як
Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі є
інструментами та засобами, які забезпечують швидку економічну глобалізацію. В
політичній сфері глобалізація проявляється в політичній модернізації країн
третього світу, до яких з розпадом СРСР почали відносити і країни Центральної
Азії. Автор погоджується з думкою дослідника А. Неклесси, який вважає, “що з
низки причин… універсальна гомогенізація (модернізація) світу в рамках сучасної
культури запізнилася та не зовсім відбулася. В результаті теперішнє форсоване,
під час силове просування “локомотиву Модерніті” співпало по часу з соціальною
диверсифікацією, яка відбувається у руслі іншої соціальної парадигми. Зараз у
діючий механіці світу, поряд з процесом часткової деактуалізації політичного
простору національних держав та формуванням деякої наднаціональної глобальної
конструкції, інтенсивно та дієво розвивається і інший фундаментальний процес.
Особистість втрачає поступово зв‘язки зі звичними формами соціалізації та все
більше виступає як транснаціональний індивід, як група індивідів, як значимий
суб‘єкт… На планеті відбувається змішування в єдиному соціальному калейдоскопі
образу мичащих поголів‘їв на фоні руйнуючогося Капітолію, караванів верблюдів,
нав‘ючених “Стінгерами”, глинобитних лачуг, ощерившихся супутниковими антенами,
орд нових кочівників в запилених одежах, але з ноутбуками в руках та автоматами
Калашникова за спиною[65,C.116-117]”.
Що стосується регіону Центральної Азії, то він на сучасному етапі розвитку
досить слабко втягнений в процеси глобалізації з низки причин, про які мова
йтиме у цьому розділі нижче. Проте, слід пам‘ятати, що чим більше регіон ЦА
втягуватиметься процеси глобалізації, тим відчутніше він відчуватиме вплив
західної культури. Як відмічає Гура В., “військове вторгнення США до Іраку
ознаменувало різкий поворот у розвитку сучасної цивілізації в бік утвердження
однополюсного світу на чолі зі Сполученими Штатами. Це по суті початок
формальної легитимізації планетарного політичного, економічного й культурного
домінування Вашингтона. Видно з усього, що американці прагнуть виступати в ролі
головного судді в питаннях глобальної та регіональної безпеки[66,C.54]”. В
даному контексті цікавою виявляється думка В. Кейбла, який стверджує, що процес
глобалізації несе за собою появу універсальної етики, яка здатна таким чином
виконувати місіонерську функцію, переносячи разом з глобалізацією
демократизацію політичних систем. В. Кейбл стверджує, що “у той час як
проявляється відчуття універсальної етики, існують деякі міцні та суперечливі
сигнали, які мають бути визнаними. Перший – це те, що майже всі вирази
універсальної етики виходять з Заходу, та англосаксонського світу зокрема. Вони
віддзеркалюють основні індивідуалістські цінності Заходу, інституціонулізуючи у
свою чергу демократичні традиції та існуючи стурбованості незалежно від того,
чи торкаються вони прав жінок чи тварин, або проблем збереження планети. У
інтернаціоналізованому світі важко думати про приклади закоренілих цінностей
які існують у важливих куточках незахідного світу. До цих традиційних цінностей
можна віднести підтримку сімей, що збільшуються, або не сприйняття релігійного
свавілля. Таким чином, концепція універсальної етики нагадує вулицю з
одностороннім рухом[60,P.112]”.
В рамках існуючої загальносвітової цивілізаційної концепції, регіон Центральної
Азії, за виключенням Афганістану цілком логічно класифікується як
тюрксько-мусульманська субцивілізація. Як відмічають вітчизняні дослідники,
“…практично всі тюркомовні мусульмани – суніти, причому досить поміркованого,
навіть ліберального по східним критеріям, ханіфітського мазхаба (одного з
чотирьох визнаних тлумачень сунізму). Це досить суттєва обставина, яка багато в
чому визначає імунітет більшості тюрком
- Київ+380960830922