РОЗДІЛ 2
ПОЧАТКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ
2.1. Допит заявника
Приводом до порушення кримінальної справи при виявленні відомостей про
хабарництво можуть бути різні матеріали: заява окремої особи; публікація у
пресі; дані оперативно-розшукових органів; обставини, встановлені при
розслідуванні інших злочинів; заява хабародавця про хабар, що мав місце.
Після порушення кримінальної справи перевірка наданої інформації здійснюється
різними способами, у тому числі проведенням окремих слідчих дій. Однією з таких
дій є допит заявника. Такий допит належить до числа дій, що провадяться
зненацька, тому підготовчі дії до нього полягають тільки в уявній позначці щодо
того, що потрібно з'ясувати для організації наступної перевірки відомостей, які
будуть отримані від заявника.
У процесі допиту заявника обов'язково треба з'ясувати наступне:
– звідки заявником отримані відомості (або відомо) про дачу хабара;
– кому був даний хабар;
– предмет хабара;
– мета хабара, тобто за виконання яких дій (дії) він був отриманий;
– у якій установі, організації, закладі чи на якому підприємстві ця подія мала
місце;
– які посадові функції має особа, яка одержала хабар;
– яке відношення до цієї посадової особи має хабародавець (стороння особа,
співробітник цієї установи та ін.);
– яке відношення до названої установи й посадової особи має заявник
(службовець, стороння особа та ін.);
– кому ще крім заявника відомо про хабар;
– як часто мають випадки хабарництва в цій установі;
– як характеризується особа хабароодержувача і хабародавця;
– які обставини супроводжували хабар (де, коли, як він був переданий);
– кому ще крім правоохоронних органів заявник розповідав про факти хабарництва,
у який період це відбувалося;
– яка обстановка з дотриманням дисципліни в установі чи організації, де заявник
виявив факти хабарництва;
– бачив заявник особисто факт передачі хабара чи чув про це від інших осіб;
– якими словами супроводжувався факт передачі хабара або якими жестами;
– що спонукало заявника повідомити про факт хабара правоохоронним органам
(боротьба з хабарництвом, особиста ворожість до осіб, які приймали участь у
цьому злочині, порушення його особистих інтересів, підвищення по службі,
одержання престижної роботи, відрядження, які становлять для нього інтерес та
ін.) [73, с. 178-182] [44) Див.: [73] Мышков Я.Е. Допрос заявителя при
расследовании взяточничества // Проблеми законності: Респ. міжвідомч. наук. зб.
– Х., 2003. – Вип. 59. – С. 178-182.]).
У поданому переліку питань не на всі з них можна одержати відповіді, тому що не
всі обставини можуть бути відомі заявникові, а також не всі їх він міг
запам'ятати. Однак при з'ясуванні необхідних даних у заявника варто
орієнтуватися на те, чи є можливість додаткової перевірки повідомленої
інформації.
Поряд з одержанням пояснень від заявника інформація про хабар, що мав місце,
або про факти хабарництва може надійти від засобів масової інформації – газет,
теле- чи радіопередач. У цих випадках перед слідчими органами постає завдання
з'ясувати джерела такої інформації, зокрема, встановити прізвище
кореспондентів, а вже через них – звідки вони одержали відомості. При такій
ситуації важливо встановити осіб, які повідомили про злочин і отримати від них
необхідні додаткові пояснення. При цьому особлива увага звертається на
конкретність інформації (хто, де, коли, за яких умов виявив факти хабарництва,
які конкретно особи брали участь у цьому, від кого, за які послуги, який
предмет хабара фігурував). Володіння такими відомостями є обов'язковим, тому що
нерідко подібні перевірки закінчуються звичайними ні на чому не заснованими
чутками.
Одним з найбільш складних допитів є допит хабародавця, який прийшов із заявою
про те, що ним був даний хабар за ту чи іншу послугу, яка, як правило,
залишилася невиконаною. При його допиті головним є з'ясування всіх обставин,
пов'язаних з дачею хабара. До них належать дані про характер відносин між
хабародавцем і хабароодержувачем, послуги, за яку було дано хабар, його вид,
вираження – грошове чи речове чи іншої спрямованості, час передачі, місце, коло
осіб, які могли знати про хабар, а також про наслідки його передачі, можливі
посередники в передачі хабара та ін.
Хабародавець, на відміну від інших осіб, володіє найширшою інформацією про всі
обставини злочину, тому допит його повинен вирізнятися найбільшою деталізацією,
що дозволяє згодом не тільки оцінити, а й перевірити отримані свідчення. В
окремих випадках показання можуть бути наслідком обмови осіб, які перебувають з
хабародавцем у неприязних відносинах. Деталізація свідчень має важливе значення
для встановлення вини хабароодержувача. Повідомлені деталі щодо місця передачі
хабара, його характеру можуть сприяти одержанню додаткових доказів, виявлених,
наприклад, при обшуку в хабароодержувача, а також у результаті проведеного
слідчого експерименту, мета якого – перевірка показань хабародавця про місце
передачі хабара при заяві хабароодержувача про те, що такого факту не було.
Постановка деталізуючих і уточнювальних запитань при допиті має важливе
значення для подальшого планування розслідування, окреслення шляхів одержання
іншої доказової інформації, проведення окремих слідчих дій та
оперативно-розшукових заходів.
Факт хабарництва досить важко довести, тому при розслідуванні злочинів цього
виду, де хабарник і хабародавець заінтересовані в їх приховуванні, провадженню
окремих слідчих дій надається дуже велике значення, оскільки ці особи, будучи
притягненими як обвинувачені згодом можуть відмовитися від раніше даних
свідчень, поставивши таким чином слідчого й суддю в досить скрутне становище.
За такої ситуації докази, виявлені при прова
- Київ+380960830922