РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали і методи клінічних досліджень
У дисертаційній роботі використано результати клінічних спостережень за 252
постраждалими з травматичними пошкодженнями печінки при закритій та відкритій
травмі живота, що послідовно лікувалися у клініці політравми Київської міської
клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та медицини катастроф протягом
трьох років (2001-2003 рр.), 123 заключень протоколів розтину померлих з ТП за
даними Київського міського бюро судово-медичної експертизи.
2.1.1 Методи обстеження постраждалих
Всі постраждалі з пошкодженнями печінки доставлялися реанімаційно-хірургічними
або лінійними бригадами карети швидкої допомоги (КШМД) в приймальне і
протишокове відділення, де проводилися обстеження, протишокові заходи та
диференціальна діагностика травм. Постраждалі були обстежені за уніфікованою
схемою з використанням діагностичних шкал тяжкості травми з урахуванням яких
використовувались варіанти діагностично-лікувальних алгоритмів. Для оцінки
загального стану хворих в приймальному відділенні використовували шкалу травм –
Trauma Score (TS), яка базується на 5 показниках: частота дихання, глибина
дихання, величина систолічного тиску, кровонаповнення капілярів та оцінка
свідомості за шкалою Глазго, яка є складовою частиною карти-огляду. Основними
критеріями її є відкривання очей, мовна відповідь та рухові реакції. За сумою
балів: 0-2 – стан хворого оцінюється як близький до агонального, 3-7 – як надто
тяжкий, 8-10 – тяжкий, 11-15 – середньої тяжкості, 16 – задовільний [162].
Метою впровадження шкали TS є об’єктивізація функціонального стану
постраждалого, визначення патологічних змін, що загрожують життю
постраждалого.
В процесі клінічного обстеження травмованих особливу увагу зосереджували на:
скаргах на болі в животі та в ділянці травми; скаргах на слабкість і
головокружіння; блідість шкіри; болючість живота при пальпації; симптоми
напруження передньої черевної стінки; симптоми подразнення очеревини;
притуплення перкуторного звуку у спадистих місцях живота; печінкові симптоми;
наявність френікус-симптому.
При обстеженні постраждалих з’ясовували механогенез травми, тривалість періоду
з моменту її отримання до надходження пацієнта в лікувальний заклад, тривалість
часу з моменту госпіталізації до операції. У пацієнтів з тупою травмою
відзначали наявність точок прикладення удару на черевну стінку, у хворих з
колото-різаною травмою печінки – локалізацію рани на шкірі. Обстеження
пацієнтів, які надходили у приймальне відділення з закритою травмою та
проникаючим пораненням живота із підозрою на пошкодження печінки,
регламентувалися алгоритмом і включало клінічні, лабораторні і інструментальні
методи дослідження, а також консультації суміжний спеціалістів.
Визначали загальний аналіз крові, біохімічний склад крові за допомогою
аналізатора ОРП-901 (загальний білок, сечовина, білірубін, АЛТ, АСТ).
Визначення величини крововтрати для оцінки тяжкості стану постраждалого при
госпіталізації, проводили гематокритно-ваговим експрес-методом визначення
дефіциту об’єму циркулюючої крові та її компонентів [134].
Серед інструментальних методів дослідження використовували низку радіологічних
досліджень: рентгенграфію грудної клітки, живота та пошкоджених ділянок (апарат
“Хиларюкс”, Німеччина); ультразвукове дослідження органів черевної порожнини за
допомогою апаратів “HDI-1500” фірми “ATL Ultra-sound”, “Acuson-128 XP”, (США) з
конвексними датчиками з частотою 3,5-5 мГц і лінійними датчиками 7,5 мГц з
доплеровським скануванням. Крім того постраждалим виконували лапароскопію
(апарат “Olimpus”, Японія), лапароцентез, електрокардіографічне обстеження
(апарат ЕКІК-03М, Україна). Діагноз черепно-мозкової травми та відповідно її
лікувально-діагностична тактика визначалася сумісно з нейрохірургом. Аксіальна
комп’ютерна томографія головного мозку виконувалася на томографі СРТ-1010
(Німечина). Діагностична люмбальна пункція виконана 29 постраждалим,
ехоенцефалографія – 38.
2.1.2 Методи лікування
Операцію проведено всім пацієнтам з травмою печінки у наших дослідженнях.
Пацієнтам з колото-різаними пораненнями проводилося ПХО, ревізія ран. Операції
виконували під ендотрахеальним наркозом. В більшості випадках використовували
верхньо-серединний доступ, оминаючи пупок зліва. Під час операції оцінювали
ступінь кровотечі (за кількістю вилитої в черевну порожнину крові).
Інтраопераційно визначали локалізацію, довжину, глибину ран печінки.
Комплекс лікувальних заходів в післяопераційному періоді (в умовах
реанімаційного відділення) був спрямований на корекцію метаболічних та
волемічних порушень та розладів мікроциркуляції, покращення біосинтетичних
процесів, включав антибактеріальну, дезінтоксикаційну та симптоматичну
терапію.
Поповнення енергетичних затрат у післяопераційному періоді здійснювали за
допомогою парентерального та раннього ентерального зондового харчування (ЕЗХ).
ЕЗХ проведено 20-м постраждалим під контролем лабораторних показників, стану
гемодинаміки, перистальтичної активності кишківника, тощо.
З метою ранньої діагностики післяопераційних ускладнень та контролю
ефективності лікування травм печінки проводили ультразвуковий моніторинг
печінки, над- і підпечінкового просторів. В післяопераційному періоді
враховували ранні і пізні ускладнення. До ранніх ускладнень відносили
травматичний та геморагічний шок, посттравматичний гепатит, рецидив кровотечі,
внутрішньопечінкову гематому, до пізніх – евентерацію, перитоніт,
внутрішньопечінковий абсцес,
- Київ+380960830922