РОЗДІЛ 2
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ
ПЕРЕКЛАДАЧІВ
2.1. Структурна модель формування індивідуального стилю професійного
спілкування майбутніх перекладачів
На основі аналізу праць, присвячених проблемі формування індивідуального стилю
спілкування [3; 23; 24; 51; 53; 59; 60; 65; 86; 88; 130], а також враховуючи
педагогічну спрямованість нашого дослідження, ми пропонуємо чотирьохкомпонентну
структуру індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх
перекладачів, яка складається із психофізіологічного, когнітивного,
мотиваційно-ціннісного та поведінкового компонентів. Відмінність нашої позиції
від позицій інших розробників проблеми індивідуального стилю професійного
спілкування полягає в акценті на суто педагогічні аспекти стилю: основна увага
у вирішенні цієї проблеми приділяється не опису сутності та особливостей
функціонування кожного із компонентів стилю, а визначенню основних напрямків
педагогічного впливу, які випливають із їх сутності та психологічних
особливостей функціонування.
Психофізіологічний компонент відповідає психофізіологічній складовій за В.С.
Мерліним, сукупність когнітивного та поведінкового компонентів становлять
здібності, які разом з мотиваційно-ціннісним компонентом утворюють психічну
складову.
Ми погоджуємось з В.С. Мерліним [89] у тому, що основу психофізіологічного
компоненту складає система властивостей темпераменту, яка важко піддається
зовнішнім впливам. У випадках, коли все ж таки вдається в незначній мірі
змінити якусь із його властивостей, такі зміни можуть виявитись недоцільними
або навіть шкідливими. Тому ми не ставимо собі за мету безпосередньо вплинути
на цей компонент у процесі формування індивідуального стилю професійного
спілкування майбутніх перекладачів. Проте, як свідчить у своєму дослідженні
В.В. Білоус, темперамент впливає на соціально-психологічні характеристики
особистості, на вибір ситуації та способу дії, впливає на процес і
результативність сумісної діяльності [10, c. 70]. Тому, формуючи індивідуальний
стиль спілкування, ми спрямовуємо студентів до ретельного вивчення властивостей
власного темпераменту та врахування їх впливу у різноманітних ситуаціях
професійного спілкування перекладача.
Когнітивний компонент індивідуального стилю професійного спілкування, на думку
М.С. Коваля, представлений “індивідуально-своєрідною системою особистісних
конструктів, у яких відображається комунікативний досвід особистості, її
уявлення про свою компетентність, здібності до різних способів спілкування,
значення останніх для реалізації провідних професійно-значимих цінностей” [59,
c. 16]. Однак для створення такої системи: набуття комунікативного досвіду,
формування уявлень про власну компетентність, здібності та їх значення для
реалізації певних цінностей потрібні не лише практичні навички, формуванню яких
приділяється найбільша увага в останніх психолого-педагогічних розробках
присвячених формуванню стилю спілкування, а й чітка система теоретичних
відомостей, які дозволять зробити функціонування когнітивного компоненту стилю
більш свідомим. Потрібна узгоджена робота двох взаємопов’язаних ланок
когнітивного компоненту: змістової та операціональної. Досліджуючи суть та
особливості професійного спілкування перекладача, ми визначили необхідний для
формування змістової ланки індивідуального стилю професійного спілкування
майбутніх перекладачів обсяг знань, який включає: знання з основ спілкування,
теорії особистості, теорії мотивації, вимог до професійної діяльності
перекладача, особливостей власної індивідуальності, а також володіння
ситуативними знаннями (необхідними для розв’язання кожної окремої ситуації
спілкування). Оволодіння високим рівнем знань, які складають змістову ланку
когнітивного компоненту є, на нашу думку, незмінною, єдиною для всіх майбутніх
перекладачів умовою формування індивідуального стилю.
Операціональна ланка відповідає за способи одержання та обробки цих знань. Вона
навпаки у кожної особистості неповторно індивідуальна, оскільки її діяльність
значною мірою обумовлюється властивостями психофізіологічного компоненту. Тому
для успішного функціонування операціональної ланки потрібна зона
невизначеності, тобто надання особистості вільного вибору способу одержання та
опрацювання знань, що виключає, у нашому дослідженні, можливість прямого
педагогічного впливу на неї.
Мотиваційно-ціннісний компонент індивідуального стилю професійного спілкування
висвітлюється у багатьох психолого-педагогічних розробках, проте здебільшого,
відображаючи певну систему цінностей особистості, він пов’язується із
орієнтацією на певні типологічні стилі [51; 60; 90]. Аналіз робіт, присвячених
індивідуального стилю [3; 23; 24; 47; 51; 53; 59; 60; 65; 86; 88; 130; 166], а
також проблемі мотиваційно-ціннісних орієнтацій особистості [5; 29; 41; 42; 58;
91; 103; 114; 154; 157; 158; 164] привів нас до висновку, що для формування
мотиваційно-ціннісного компоненту найбільш необхідними виявляються два основних
напрямки – формування мотивації професійного спілкування та мотивації
творчості.
Формування поведінкового компоненту індивідуального стилю професійного
спілкування спрямоване на вдосконалення уміння успішно діяти в окремих
ситуаціях професійного спілкування і є результатом взаємодії усіх складових
індивідуального стилю. На нашу думку, можна стверджувати, що сформованість
поведінкового компоненту є проявом сформованості індивідуального стилю на рівні
окремих ситуацій, тобто на конкретному рівні.
За умови позитивної взаємодії трьох компонентів інд
- Київ+380960830922