Розділ 2
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ
СИСТЕМИ МОТИВАЦІЙНИХ ВПЛИВІВ
2.1. Сутність і еволюція наукових поглядів на мотивацію трудової діяльності
Здійснені в Україні реформи не можуть бути ефективно реалізовані без створення
діючих стимулів до праці і заповзятливості у поєднанні з високою
організованістю і дисципліною. З метою стимулювання праці необхідно створити
умови для раціонального поєднання суспільних і особистих інтересів, підвищення
матеріальної заінтересованості кожного працівника у збільшенні виробництва
високоякісної продукції та надання послуг споживачам. Тому доцільно ефективне
використання та розвиток персоналу на кожному підприємстві, що суттєво залежить
від мотивації праці, як спонукання людини до продуктивної діяльності.
Мотивація – сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, впливів, що спонукають
людину до діяльності, визначають її форми, надають їй спрямованості,
орієнтованої на досягнення особистих цілей діяльності організації,
характеризують поведінку людини.
Мотивація є головним елементом в активізації людського фактора, який не тільки
створює матеріальні передумови виробництва, але і забезпечує їх ефективне
функціонування. Активізація людського фактора являє собою цілеспрямований
процес, який передбачає комплекс елементів, що характеризують потреби й
інтереси, мотиви і стимули, умови само активізації індивідуальної й колективної
діяльності працівників.
Реформування сфери телекомунікацій (лібералізація ринку телекомунікацій,
розвиток чесної конкуренції, незалежне регулювання, оптимізація тарифної
політики, створення сприятливого інвестиційного клімату, формування
законодавчої бази й ін.) визначило необхідність активізації людського фактора,
а саме – широкого залучення персоналу до управління виробництвом і надання
телекомунікаційних послуг. Необхідність такого підходу випливає із розуміння
такої сутнісної сторони управління, як процесу узгодження і задоволення
індивідуальних, колективних і суспільних інтересів, зв'язку між виробництвом і
споживанням (потребами) телекомунікаційних послуг [86*, c. 32].
В усі часи праця була джерелом матеріальних і духовних цінностей, тому проблема
спонукання людини до праці не втрачала своєї актуальності. Спроби пояснити
поведінку людини і сприяти підвищенню мотивації праці робилися вже на перших
етапах суспільного виробництва.
Еволюція формування наукових поглядів на мотивацію праці відбувалася у тісному
діалектичному взаємозв’язку з розвитком суспільного виробництва, підвищенням
якості робочої сили, поліпшенням добробуту людей, наявними суспільними умовами,
потребами, культурою, релігією. При цьому протягом тисячоліть людство,
намагаючись змінити поведінку людини, керувалося не науковими підходами, а
методом “спроб і помилок”.
Сьогодні неможливо точно визначити кількість теорій, шкіл, концепцій мотивації
існує у світі [11, 34, 61, 62, 80, 91, 133, 147, 156, 158, 162]. У теоріях
мотивації прослідковується певна логіка побудови, хоча поява нових ідей не
означає, що біль ракші школи не використовуються у практиці.
Дослідження показало, що на сьогодні існують такі теоретичні та практичні
підходи до мотивації праці: власний примус і стимулювання мінімальним
заробітком, метод “батога і пряника”, змістовний, процесуальний, комплексний.
Розуміння сутності системи мотивації праці персоналу повинно спиратися, в першу
чергу, на розкритті сутності поняття мотивації. Проведене дослідження показало,
що у літературі існує значна кількість визначень мотивації, які розкривають її
сутність з різних сторін. При цьому всі визначення мотивації праці можна
розділити на дві групи. З одного боку, цим поняттям позначається мотиваційна
система одного працівника або колективу. З іншого, за допомогою даного поняття
позначають процес мотивації праці персоналу, групи, колективу, тобто процес
формування, закріплення і дії тих або інших мотивів (системи мотивів).
Оскільки проведене дисертаційне дослідження мало за мету визначення та
теоретичне обґрунтування основних складових системи мотиваційних впливів на
персонал підприємства, то мотивація розглядається як сукупність внутрішніх і
зовнішніх рушійних сил і впливів, що спонукають людину до діяльності,
визначають її форми, характеризують людину, надають їй спрямованості,
орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей діяльності організації,
поведінку. Тобто, мотивація діяльності є системою мотивів в єдності їх
гносеологічних та онтологічних ознак у комплексності й цілісності, єдності
соціального, економічного та психологічного начал, цілей і завдань, механізмів
реалізації [34, т. 2, c. 492].
Мотив (нім. Motive, лат. moveo – спонукати, приводити в рух) – те, що спонукає
людину до діяльності [34, т. 2, c. 490]. Мотив є складовою мотивації праці і
проявляється у формі усвідомленої потреби, яка сформувалася під впливом
зовнішніх умов і в той же час є спонуканням до діяльності.
Елементами мотивації є потреби, інстинкт, емоції, настанови, цінності та
ідеали. Форми його вияву – бажання, прагнення, схильність та ін.
Існує тісний зв’язок мотивів, інтересів та потреб, що пояснюється схожістю
сутностей, бо потреби людини – це нестача чогось, інтереси – зацікавленість у
чомусь, а мотиви – спонукання людини до чогось, тому мотив являє собою
відображення потреби. Мотиви з’являються майже одночасно з виникненням потреб і
проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування потреб. Різноманітність
актуалізованих потреб обумовлює широкий спектр мотивів і стимулів, які
застосовуються на підприємстві.
Поведінка людини звичайно визначається сукупністю мотивів. При цьому один з них
може бути ос
- Київ+380960830922