РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ
2.1. Вплив інституціональних перетворень в сфері залізничного транспорту на трансформацію відносин власності
У структурі інститутів сучасної економіки прийнято виділяти внутрішні і зовнішні інститути. До внутрішніх інститутів відносяться організаційні форми і механізми саморегулювання ринкового господарства: відповідні товарні ринки, господарюючі суб'єкти, інститут приватної власності, інфраструктура ринкового господарства.
Зовнішні інститути є інструментами державного регулювання, характеризують основні правила функціонування господарської системи, створюють організаційно-економічні передумови ринкової економіки. Вони формують господарську структуру ринку відповідно до комплексу взаємозв'язаних, законодавчо оформлених норм і правил взаємодії господарюючих суб'єктів і включають державну монополію і державну економічну політику держави. Зовнішні інститути є визначаючими в державах з високим ступенем державного регулювання економіки.
У національній економіці може бути різне поєднання внутрішніх і зовнішніх інститутів. Зовнішні, як правило, грають провідну роль, а внутрішні інститути прагнуть пристосуватися до них самим оптимальним способом. Співвідношення внутрішніх і зовнішніх інститутів може бути в різні періоди неоднаковим. Наприклад, при зростанні ролі та масштабів державного сектору посилюється тенденція до централізації і державного втручання в економіку, що підвищує значення зовнішніх інститутів. І, навпаки, якщо господарська система тяжіє до саморегулювання і децентралізації, то державне регулювання економіки скорочується і зростає значення внутрішніх (ринкових) інститутів.
Крім того, у межах національної економіки в різних галузях і сферах діяльності роль і значення внутрішніх (ринкових) і зовнішніх (регулюючих) інститутів може суттєво розрізнятися. Для галузей природних монополій, у тому числі залізничного транспорту, характерна наявність державної монополії і державного регулювання, внаслідок чого пріоритет мають зовнішні інститути. У процесі переходу від тотальної до обмеженої державної монополії відбувається ослаблення ролі зовнішніх інститутів і посилення внутрішніх інститутів, які більше сприяють формуванню конкурентного середовища. У межах природно монопольних галузей внутрішні (ринкові) інститути грають меншу роль, ніж в конкурентних галузях; вони не є визначаючими, і функціонування природних монополій більшою мірою залежить від зовнішніх інститутів. Оптимальне функціонування природних монополій передбачає адекватне інституційне оформлення ринкових відносин з урахуванням трансакційних витрат в цих галузях. Значний внесок в теоретичне дослідження трансакційних витрат внесли Дж. Коммонс, Р. Коуз, До. Менгер, Ф. Найт, Д. Норт, Ф. Хайек, вітчизняні вчені Р. Капелюшников, В. Кокорев, Р. Нурєєв, А. Шаститко та ін.
Внаслідок того, що природні монополії володіють підвищеною здібністю до генерації трансакційних витрат особливої значимості набуває обґрунтованість інституційних реформ, направлених на деперсоніфікацію капіталу і ефективну трансформацію власності (на унікальні ресурси, технології) [69,с.122]. Для скорочення трансакційних витрат і адаптації природних монополій до ринкового середовища необхідно удосконалювати не тільки особливо значимі для них зовнішні інститути, але і внутрішні, детермінуючі характер прав власності. Трансакційні витрати, що характеризують горизонтальні взаємостосунки в природних монополіях, поєднуються з витратами контролю (вертикальними), в силу великих розмірів таких господарюючих суб'єктів. Внутрішні контракти з витратами контролю доповнюються зовнішніми контрактами з трансакційними витратами. Можлива різна комбінація трансакційних витрат і витрат контролю, тому необхідна оптимізація їх поєднання відповідно до типу ринку. Високі трансакційні витрати технологічних природних монополій обумовлюють тенденцію до вертикальних контрактів, що передбачають витрати контролю. Права власності визначаються державою, тому будь-які зміни прав і відносин власності обумовлені змінами в державному устрої і політиці, що проводиться державою.
Д. Норт невід'ємно пов'язував зміну інститутів з трансформацією державного економічного устрою, більш того, розглядав інституційні зміни і, перш за все, еволюцію прав і форм власності як важливі передумови технологічних перетворень в суспільстві, промислового підйому [114,с.57].
Трансакційні витрати зростають з підвищенням рівня спеціалізації виробництва, збільшенням складності контрактних відносин, розширенням інноваційної діяльності, і отже, на думку Д. Норта, можуть служити критерієм економічного прогресу суспільства, переходу його на більш високий ступінь розвитку.
Р. Капелюшников, аналізуючи взаємозв'язок трансакційних витрат з рухливістю інститутів, відзначав, що в природному відборі виживають ті з них, які забезпечують найкращий баланс між трансакційними витратами і вигодами від поділу праці [65, с.55].
В. Кокорев виявляючи причини зростання трансакційних витрат, акцентував увагу на експліцитних (явних) та імпліцитних (неявних) витратах [69, с.116-118]. Позитивна динаміка імпліцитних трансакційних витрат у природних монополіях значною мірою визначається нераціональною специфікацією прав власності і недостатньою обгрунтованістю підходів до формування інституту власності.
У будь-якій економіці співіснування державного сектора (інститутів державної власності, державної монополії) і приватного сектора, конкурентне середовище в якому підтримується інститутом приватної власності, є об'єктивною необхідністю. При цьому одночасно функціонують приватна власність, законодавчо захищена сукупністю інститутів правової держави і державна власність, орієнтована на забезпечення населення суспільними благами, що підтримується зовнішніми інститутами. Динамічна взаємодія приватної і державної власності, зміна пропорцій їх поєднання обумовлені інституці