РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА СИСТЕМНО-СИТУАЦІЙНого ПІДХоДУ ДО УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
2.1. Забезпечення системи управління витратами транспортного виробництва
Залізничний транспорт, забезпечуючи потребу населення і багатогалузевого
господарства країни в перевезеннях, використовує за рік тільки на перевезення
понад 10 % від загальних експлуатаційних витрат Укрзалізниці, що приходиться на
витрати дизельного палива, та майже 9 % витрати електроенергії. На перевезеннях
зайнято близько 300 тис. осіб. За таких масштабів споживання усіх видів
ресурсів оптимізація їх витрат має загальнодержавне значення [71].
Під оптимізацією витрат розуміється забезпечення необхідного обсягу і якості
перевезень вантажів (безпека, збереження, швидкість) і пасажирів (безпека,
комфортність, швидкість) при найменших витратах. Вирішення проблеми оптимізації
витрат досягається шляхом розробки і впровадження комплексного механізму
управління господарською діяльністю на залізничному транспорті. Управління
витратами – одна із складових цього механізму. Вона містить облік, планування,
нормування витрат, контроль за виконанням норм і планових завдань, детальний
аналіз причин змін витрат і собівартості перевезень, у тому числі порівняльний
аналіз питомих витрат однотипних підрозділів на виконання однакових робіт,
пошук і мобілізацію організаційних, технічних і технологічних резервів зниження
собівартості робіт з перевезень, стимулювання економії витрат. Комплексність
підходу в розробці механізму управління витратами – найважливіша умова
ефективності його функціонування.
Створення механізму управління витратами припускає, насамперед, методичне
опрацювання й узгодження окремих його ланок. Методики планування й обліку
витрат повинні забезпечити формування необхідної інформації для аналізу причин
відхилень їх фактичних величин від передбачених відповідними бюджетами або
сформованих у передзвітному періоді. У розробці бюджетів витрат необхідно
передбачити мобілізацію виявлених при аналізі резервів поліпшення роботи.
Економічне стимулювання працівників потрібно організовувати, виходячи з
виявленого підсумку господарської діяльності у процесі аналізу внеску трудових
колективів. Результати порівняльного аналізу господарювання однотипних
підрозділів можуть бути основою для прийняття рішень про поширення передового
досвіду організації виробництва тощо.
Основними задачами аналізу витрат є: оцінка причин змін їхніх абсолютних
величин і питомих витрат (собівартість продукції, робіт, послуг) у порівнянні з
планом (бюджетом), передзвітного періоду, даними інших однотипних підрозділів;
виявлення впливу на витрати і собівартість продукції, робіт або послуг, зусиль
колективу і зовнішніх факторів, що відбивають умови роботи; підрахунок
втрачених можливостей зниження собівартості робіт і очікуваного збільшення
ефективності виробництва за рахунок кращого використання основних засобів,
трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів.
Для аналізу залучаються результати планових розрахунків показників обсягів
перевезень і бюджетів витрат, звітів за основними показниками
виробничо-фінансової діяльності організацій залізничного транспорту. До
аналітичної обробки вихідної інформації вони піддаються додатковому угрупуванню
відповідно до схеми на рис. 2.1 [75 с. 173].
В основі методики аналізу витрат на виробництво будь-якої продукції, робіт або
послуг полягає їх розподіл за ознакою залежності від обсягів виробництва.
Вважається, що зміна обсягів виробництва спричиняє відповідну зміну залежних
(змінних) витрат. Цей фактор позначається і на рівні собівартості продукції: зі
збільшенням обсягу виробництва знижується собівартість продукції, обчислена в
частині умовно-постійних витрат, і навпаки. Очевидно, що результати оцінки
впливу даного й інших факторів будуть визначатися, в тому числі, і в науковій
обґрунтованості розмежування витрат на залежні і незалежні від обсягів
виробництва.
Рис. 2.1. Угрупування витрат для аналізу їх змін
Витрати на перевезення складаються під впливом великої кількості факторів. Одні
з них є для підприємства зовнішніми, що не залежать від його працівників, а
інші, навпаки, відбивають якість роботи колективу, його зусилля, спрямовані на
підвищення ефективності виробництва. Отже, правильно судити про витрати на
перевезення трудових, матеріальних, енергетичних і фінансових ресурсів можна
тільки за результатами аналізу впливу окремих факторів на витрати.
Вивчення структури витрат на виробництво за статтями та елементам витрат,
виробами, центрам витрат або видами діяльності є одним із напрямків аналізу
експлуатаційних витрат локомотивного господарства.
Угрупування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, вказує,
куди, в яких розмірах і на які заходи були витрачені ресурси.
Угрупування витрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріало-,
енерго-, праце-, фондоємність, та установити вплив технічного прогресу на
структуру витрат.
Аналіз структури експлуатаційних витрат починають із визначення питомої ваги
окремих елементів у загальній сумі витрат та їхньої зміни в порівнянні з
планом. Планування й облік експлуатаційних витрат ведуть за елементами витрат і
калькуляційними статтями. Причому в залежності від обсягу виробництва усі
витрати потрібно розділити на постійні, що не залежать від динаміки обсягу
виробництва, і змінні – залежні від обсягу виробництва. Це складна і
трудомістка частина аналізу. Розгляд залежності змінних витрат від обсягів
роботи розглянуто у розділі 3.1 дисертації.
Частка залежних від обсягу робіт витрат неоднакова для різних структурних
одиниць.