Розділ 2.
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН
В СФЕРІ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ
Визначення чинників регулювання впливу
на конкурентні відносини
Ефективне функціонування ринкової економіки неможливе без наявності
повноцінного конкурентного середовища. Формування конкурентного середовища
вимагає необхідних передумов конкуренції, які складаються під впливом багатьох
факторів соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та
технологічного характеру.
Першими дослідниками проблем конкуренції та її ролі в економічному житті були
А.Вайсман, А. Сміт, Д. Рікардо, Й. Шумпетер, М. Портер, Ф. Котлер та інші.
При визначенні факторів формування та розвитку конкурентного середовища слід
звернути увагу на праці цих відомих економістів, а саме: А. Вайсман „Стратегія
маркетингу та менеджменту”, Портер М. "Конкуренция”, “Стратегия конкуренции”,
Котлер Ф. “Основи маркетинга”. Дослідження А. Вайсмана присвячені факторам
зовнішнього середовища, М. Портера – аналізу факторів інтенсивності
конкуренції, Ф.Котлера - класифікації факторів мікро- та макросередовища
функціонування підприємства.
У вітчизняній та зарубіжній економічній літературі питанням конкурентного
середовища приділяється дуже мало уваги. Слід зауважити, що в більшості
сучасних робіт з теорії та практики ринкової економіки розглядаються питання
формування і розвитку зовнішнього, внутрішнього та ринкового середовища. В той
самий час саме поняття таких економічних категорій як „конкуренція” і
„конкурентне середовище”, „кокурентні відносини” залишаються поза увагою.
Нажаль повний зміст цих понять все ще не установлений.
Так, А.Сміт стосовно конкуренції вважав, що в її основі лежить теорія
додаткових переваг: країна може експортувати ті товари (послуги), витрати на
випуск яких нижчі, ніж в інших країнах. За його словами, конкуренція – це та
“невидима рука”, яка координує діяльність учасників ринку, тобто вона
забезпечує рівновагу попиту та пропозиції, шляхом урівноваження ринкових
відносин. Д. Рікардо доповнив його думку у вигляді концепції відносних переваг:
тобто ринкові сили будуть направляти ресурси в ті країни, де вони найбільше
користуються попитом.
К. Макконнелл і С. Брю вважають, що конкуренція – це наявність на ринку значної
кількості незалежних покупців та продавців, можливість для покупців та
продавців вільно входити в ринок і виходити з нього [83]. Й.Шумпетер визначав
її як суперництво старого з новим, з інноваціями [160].
За Фридрихом А. Фон Хайєком конкуренція – це процес, за допомогою якого люди
отримують і передають знання. При цьому Азоєв Г. визначає як суперництво у
будь-якій сфері діяльності між окремими юридичними або фізичними особами,
зацікавленими у досягненні однієї мети; Юданов А. – конкуренцію як боротьбу
фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яка ведеться ними
на доступних сегментах ринку [2,141,161].
Безперечно, основою ефективної ринкової економіки є наявність достатньо
розвиненого конкурентного середовища. Воно є визначальним щодо впровадження
нових технологій, нових методів та форм управління, нових механізмів
стимулювання роботи. Саме конкуренція підштовхує до розробки стратегічних
планів і вимагає від підприємницьких структур бути кращими в тій чи іншій сфері
господарської діяльності [145].
Основними рисами конкурентного середовища є розвиток конкуренції та визначення
чинників регуляторного впливу на конкурентні відносини на певному ринку. В
літературі, присвяченій цьому питанню виділяють два абсолютно різних підходи до
визначення цього поняття. В першому випадку „конкуренцію” трактують як змагання
на ринку, в іншому, „конкуренція” – це основний елемент ринкового механізму
регулювання економіки, який має здатність урівноважувати попит та пропозицію.
Конкурентне середовище — це економічний простір, де формуються відносини між
конкуруючими суб'єктами господарської діяльності, які виникають в процесі
виробництва та придбання товарів (послуг) на ринку; це результат і умови
взаємодії значної кількості суб’єктів ринку, а також певного зовнішнього
(державного) впливу на умови економічної діяльності, що визначають відповідний
рівень економічного суперництва і можливості впливу окремих економічних
чинників на загальну ринкову ситуацію. Внаслідок цієї взаємодії конкурентне
середовище може модифікуватися.
З одного боку, „конкурентне середовище” — це середовище існування господарюючих
суб'єктів. З іншого, – „конкурентне середовище” – це комплекс чинників, що
створюють умови для успішного розвитку конкуренції, та чинників регулювання
конкурентних відносин між суб’єктами окремого ринку.
Конкурентне середовище не підлягає контролю з боку окремого суб'єкта, та являє
собою частину внутрішнього середовища, яке складається з двох підсистем:
середовища прямої дії та середовища непрямої дії [3]. Окремі чинники другого
середовища за певних умов, можуть відноситись до конкурентного середовища тією
мірою, якою вони впливають на формування конкурентоспроможності конкуруючих
суб'єктів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Основні чинники, що формують конкурентне середовище
У ході реформ першої половини 1990-х років в Україні були створені основні
інституціональні передумови розвитку економічної конкуренції, без яких
становлення та розвиток конкурентних відносин в економіці є практично
неможливим. З них найважливіше значення мають: лібералізація цін, скасування
державної монополії, приватизація, система державного захисту конкуренції в
підприємницькій діяльності та регуляторний вплив на конкурентні відносини.
Показником стану конкурентного середовища та обме
- Київ+380960830922