Ви є тут

Формування економічного механізму оперативного управління аеропортом

Автор: 
Парій Валентина Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002548
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II
ФОРМУВАННЯ БІЗНЕС-ПРОГНОЗІВ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ БЮДЖЕТУ АЕРОПОРТУ
2.1. Аналіз розвитку найбільших аеропортів України та перспективи впровадження
бюджетування їх діяльності
Аеропорт – частина авіаційної транспортної системи, яка забезпечує умовний
перехід повітряного транспорту із режиму повітряного функціонування в режим
наземного. Аеропорт є місцем взаємодії чотирьох основних складових частин
повітряної транспортної системи:
власне аеропорту, у який може бути включена частина системи управління
повітряним рухом (УПР);
авіакомпаній;
системи УПР;
користувачів. [45]
У найбільш загальному випадку ієрархічна система основних взаємодій між
аеропортом, авіакомпанією і користувачем відображена на рис. 2.1. [9].
Діаграма пояснює, як на основі взаємодії цих ланок формуються основні параметри
функціонування аеропорту і задовольняються вимоги пасажирів, розміри аеропорту
і обсяги повітряних перевезень.
Проте, функціональна структура великого аеропорту більш складна і залежить від
багатьох факторів різного характеру: класу аеропорту, географічного положення,
типів літаків, що обслуговуються, наявності аеропортової інфраструктури,
кількості персоналу, тощо.
Аеропорт є або проміжним або кінцевим функціональним пунктом авіарейсу.
Головними функціями, які повинен виконувати аеропорт є забезпечення зльоту і
посадки повітряного судна (ПС). Між цими двома операціями при необхідності
аеропорт може забезпечувати розвантаження чи завантаження комерційного вантажу,
заміну екіпажу і необхідне обслуговування пасажирів.
Рис. 2.1. Діаграма ієрархічної системи взаємозв'язків аеропорту.
Після заходу на посадку, перед постановкою на стоянку, ПС користується
злітно-посадочними смугами (ЗПС), руліжними доріжками (РД) і пероном. Пасажири,
що прибувають, проходять контроль і огляд у службах аеропорту. Узагальнена
схема системи функціонування аеропорту проілюстрована на рис. 2.2. [8]
Рис. 2.2. Типова схема системи функціонування аеропорту
Умовно аеропорт можна розглядати як виробничу систему, яка складається з
аеродромного, аеронавігаційного, перонного й аеровокзального комплексів, а
також допоміжних підрозділів, забезпечуючи їх функціонування.
Важливо розуміти, що аеропорти як система обслуговування функціонують у сфері
надання послуг і відрізняються від інших підприємств рядом аспектів, які
впливають на оцінку їх діяльності. Серед них можна виділити:
відмінність кінцевого продукту (кінцевий продукт – це послуга, рівень
обслуговування, а не вироблений товар, що має відчутну матеріальну форму);
високий організаційний і технологічний рівень і технічно складні умови;
обслуговування на міжнародному рівні і в рамках політичної структури високого
рівня;
цілодобовий характер обслуговування;
можливість виникнення аварійних ситуацій в будь-який час;
обслуговуванням як авіаційних пасажирів, так і власників (супровідників)
вантажів, що перевозяться. [5]
Сучасна мережа аеропортів України складається з 36 аеропортів різних за класом
і призначенням, які здійснюють різну кількість відправлень і приймають різні
типи (класи) повітряних суден. [83] Цю мережу можна охарактеризувати за
декількома напрямами і принципами.
За здатністю приймати визначені типи ПС Україна має:
2 аеропорти (Бориспіль і Сімферополь), які здатні приймати всі існуючі типи ПС
без обмежень;
14 аеропортів, які допущені для виконання з них польотів ПС 1-го класу;
на аеродромах 10 аеропортів можуть здійснювати зліт та посадку ПС 2-го класу;
аеродроми інших 10 аеропортів здатні приймати ПС 3-го класу.
За статусом виконання польотів за кордон аеропорти України можна поділити:
в 17 аеропортах Постановою КМУ відкриті пункти пропуску через кордон, тобто в
цих аеропортах кордон відкритий у будь-яку країну світа;
19 аеропортів мають дозвіл на вильоти в країни СНД;
з 8 аеропортів польоти можуть виконуватися тільки у межах України.
За виконанням завдань і перспективам розвитку аеропорти України розподіляються
за категоріями:
головний аеропорт державного значення – Бориспіль;
регіональні і обласні аеропорти, які розташовані в багатонаселених регіонах і
обласних центрах з великим економічним потенціалом, до яких проявляють інтерес
ділові партнери з інших держав і української діаспори – Сімферополь, Одеса,
Донецьк, Харків, Львів, Дніпропетровськ та ін.;
аеропорти місцевого значення, які розташовані в обласних містах, промислових
центрах, курортних зонах і др.
Географічно аеропорти розташовані у всіх обласних центрах країни, а також у
таких великих містах, як Маріуполь, Краматорськ, Северодонецьк, Кривий Ріг і
Керч. У цілому, із загальної кількості аеропортів перспективи розвитку мають
вісім аеропортів: два київських - ДМА "Бориспіль" і Жуляни, а також аеропорти
Сімферополя, Донецька, Харкова, Дніпропетровська, Одеси і Львова. Інші
аеропорти в більшості випадків майже не працюють, через свою низьку
завантаженість. Крім того, відповідно до досліджень, проведених при сприянні
TACIS, мінімальна відстань між аеропортами України, при якій їхнє економічне
існування виправдане, складає 250 км, що ставить під сумнів перспективи
подальшого розвитку більшості регіональних аеропортів (рис. 2.3) [46].
Рис. 2.3. Найбільш перспективні аеропорти України
Отже, виходячи із сучасного стану кількості аеропортів і аеродромів, можна
зробити висновок, що Україні не потрібно будувати нові аеропорти. Але діюча
мережа аеропортів не відповідає міжнародним стандартам і нормам, встановленими
провідними організаціями світу в галузі цивільної авіації і тому потребує
реконструкції і технічного переобладнання, що потребує значних інвестицій на
розвиток їх інфраструктури. [63]
У 2005 році перед Державіаслужбою відзвітувалося 29 аеропортів Ук