РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОЦЕСИ ВІДШКОДУВАННЯ ЗНОСУ ТА ФІНАНСУВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ОБЛАДНАННЯ
2.1. Аналіз об'єктивних факторів, що впливають на процес відшкодування зносу технологічного обладнання
Характер процесів відновлення основних виробничих фондів (далі - відновлення ОВФ) в Україні визначається низкою об'єктивних факторів, властивих сучасному етапові розвитку великих організаційно-технічних систем, незалежно від геоположення і рівня технічного розвитку країни, і суб'єктивних, що відбивають умови переходу конкретно України до ринкової економіки. Актуальність наявної роботи визначається в першу чергу суб'єктивними факторами, властивими переходові саме нашої країни до ринкових відносин. Найбільш значимі з цих факторів розглянуті нижче.
Незавершеність приватизаційних процесів на Україні, як фактор, виявляється не тільки в невиконанні планів приватизації по об'єктах [152]. Не виконується план з інвестицій на приватизованих підприємствах. Потужності, як і до приватизації, недовантажені (наприклад, по машинобудівному комплексі Луганської області - у середньому 25-30% від скорегованих з урахуванням стану) [53, 119]. Фактично, стосовно розрахункових потужностей, цей показник значно нижче. Крім того, вірогідність даних за рівнем зносу основних фондів, з розрахунку виробничих потужностей на підприємствах, де устаткування простоює роками без консервації і відповідної охорони, вкрай низька. Недоліки митної й амортизаційної політики держави ще більш погіршують ситуацію [48, 55, 71, 101, 151, 159, 162]. Кожна країна захищає вітчизняного виробника, якщо не хоче втратити не тільки зовнішні, але й внутрішні ринки. Така робота повинна проводитися планомірно, на основі глибокого аналізу ситуації, а не тільки у відповідь на агресивні дії партнерів по ринку. Варто виділити ключові об'єкти, забезпечення життєздатності яких є пріоритетним в інтересах держави. Візьмемо прикладом такий інструмент, як перелік товарів критичного імпорту. Замість того, щоб надати виробникові такого товару на Україні пільги і кредити, приймається рішення про імпорт його без ПДВ, тобто на 20% дешевше вітчизняного продукту. Достатньо півроку такої практики, щоб той самий вітчизняний виробник уже ніколи не зміг стати на ноги і повернути втрачений ринок.
Україна не має могутніх сировинних ресурсів, які можна було б використовувати для стабілізації економіки, підтримки бюджету, вирішення поточних проблем держави. Наша єдина надія - технічний розвиток, сучасні технології, високий потенціал технічної грамотності населення, що втрачається з роками, бо у деяких галузях інфраструктура, й, насамперед, провідні галузеві науково - дослідні центри залишилися за межами України при розпаді СРСР. Очевидно, саме виходячи з розуміння такого становища країни, у перших редакціях Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" було виділене положення про заборону на вилучення в бюджет амортизаційних відрахувань [105]. Крім прямого вилучення амортизації [145], як розглядалося вище, протягом ряду років застосовувалися понижуючі коефіцієнти до норм амортизації [56]. Цей закон украй недосконалий, у ньому багато положень, які в наш час вимагають виправлення, корегування, узгодження з теорією й іншими законодавчими актами, але саме даний пункт необхідно було залишити і не допустити нецільового використання коштів, необхідних для відновлення і підтримки ОВФ.
Недосконалість податкової і кредитної політики держави в області відтворення засобів виробництва взаємопов'язані. Для вирішення поточних проблем бюджету був створений механізм оподатковування, що в остаточному підсумку привів більшість великих підприємств зі складним і тривалим циклом виробництва до такого стану, при якому підприємство могло погашати тільки пеню на штрафні санкції. Відбулося "вимивання" власних оборотних коштів підприємств в умовах 60-80% ставок на короткострокові кредити (1996-1997 р.) [164], що обумовило перерозподіл ресурсів зі сфери виробництва в сферу обігу і сферу обслуговування. Це призвело до неможливості не тільки розвитку технічної бази, але й підтримки її в робочому стані. У таких умовах для інвестора немає достатніх стимулів до вкладення коштів у економіку України в сфері виробництва.
Вибір стратегічного партнера в сфері науково-технічного співробітництва особливо важливий для України саме на даному етапі розвитку, оскільки змінити орієнтацію на інші стандарти, технології, принципи і методи організації і керування виробництвом у ході реалізації такого співробітництва практично неможливо. У наш час не можна не оцінити важливість даного фактора на прикладі країн Близького Сходу, що побудували свою технічну політику на основі техніки і технології, що поставлялися з СРСР. Європейський ринок менш доступний для України, ніж ринки країн СНД і Близького Сходу, так само, як цим країнам не переорієнтуватися цілком доти, доки поставлена їм техніка вимагає ремонту, налагодження, модернізації. Процес переорієнтації вимагає часу і коштів. Очевидно, що тільки держава може шляхом цілеспрямованого впливу через митні й податкові механізми скоординувати орієнтацію окремих суб'єктів господарської діяльності у виборі постачальників техніки й технології, обміні фахівцями та ін. Безсистемність і відсутність комплексності в даному питанні може перешкодити створенню необхідної інфраструктури обслуговування і наступності поколінь техніки. У той же час, вибір стратегічного партнера вимагає якнайшвидшого завершення приватизації та стабілізації відносин власності.
Вироблення єдиної технічної політики, пов'язане з вибором стратегічного партнера, однак при цьому варто мати на увазі реалізацію власного технічного потенціалу. Амортизаційна політика держави, як складова частина єдиної технічної політики, не повинна бути тільки інструментом регулювання оподатковування і формування бюджету, або бухгалтерського обліку рівня зносу. Економічний зміст процесу амортизації полягає у формуванні коштів для відшкодування зносу основних фондів [95, 10
- Київ+380960830922