РОЗДІЛ 2
Здійснення керівництва розвитком музично-творчих здібностей учнів
мистецьких шкіл як педагогічний процес
2.1. Дослідження процесу та рівня розвитку музично-творчих
здібностей 90
2.2. Шляхи розвитку музично-творчих здібностей 118
2.3. Зміст та результати експериментальної роботи з розвитку
музично-творчих здібностей учнів мистецьких шкіл 169
Висновки до другого розділу 197
ВИСНОВКИ 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ВСТУП
Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах.
На вістрі цих проблем відбулось бурхливе зростання кількості спеціалізованих мистецьких шкіл. Центром концепції розвитку цих навчальних закладів є творча особистість. Як пріоритетну серед багатьох психолого-педагогічних проблем творчо обдарованої особистості В. Петровський визначає проблему реалізації її потенціалу. "Виявлення цієї проблеми як пріоритетної фокусує увагу дослідників і практиків на процес перетворення потенційно обдарованої дитини в людину, що відбулась з творчою долею і яка здійснила реальні внески в культуру" [143, 475].
У 1996 р. Законом України "Про освіту" школи естетичного виховання системи Міністерства культури і мистецтв України були включені у структуру освіти, визначені позашкільними закладами освіти й пойменовані початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами. Адже саме ці школи впливають на загальний духовний і культурний рівень народу, виховують цінувальників і любителів мистецтва, учасників художньої самодіяльності, лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів, готують абітурієнтів до вищих мистецьких навчальних закладів, є підгрунтям професійних творчих колективів України. Тому завдання творчого розвитку школярів на сучасному етапі музично-теоретичної практики є домінуючим. Концепції Б.Яворського і К.Орфа про музично-творчий розвиток дитини поклали початок цій тенденції, бо саме творчість як різновид навчальної діяльності активно сприяє розвитку всього комплексу музичності.
Особливо це важливо враховувати у виховному процесі молодших підлітків. У цьому віці вперше повністю розкривається структура вчинку, творчих устремлінь. Підліток починає використовувати певний життєвий досвід, що є однією з передумов здатності уявляти і фантазувати, без чого неможливий процес творчості.
Проблема розвитку музично-творчих здібностей багатогранна і різнопланова, оскільки визначає не лише природу музичності, її структуру та діагностику, але може досліджуватись у різних аспектах: філософському, психологічному, педагогічному, музикознавчому тощо.
У філософсько-естетичному плані вона розглядається як закономірність перетворюючої діяльності людини (Аристотель, А.Арсеньєв, А.Буров, К.Горанов, М.Коган, А.Лосєв, Г.Шингарьов та ін.).
Психологи вивчають ідеальні утворення, які визначають здібності до музичної діяльності (Б.Ананьєв, П.Анохіна, Т.Артем'єва, Л.Виготський, Е.Голубєва, Н. Лейтес, Б.Ломов, О.Мелік-Пашаєв, В.М'ясищев, С.Науменко, К.Тарасова, Б.Теплов, І.Якиманська).
Проблема формування творчих здібностей актуальна в сучасній музичній педагогіці. Відомі фундаментальні дослідження з психології творчості Л. Виготського, С. Рубінштейна, Б. Кедрова, А. Брушлінського, Я. Пономарьова, О. Тихомирова.
У музикознавчому аспекті досліджуються механізми впливу музики на людей у зв'язку з їх психічною організацією (Б.Асаф'єв, Л.Баренбойм, В.Медушевський, Є.Назайкінський, А.Сохор, Б.Яворський та ін.).
Проблема здібностей глибоко досліджена в психолого-педагогічній науці. У першу чергу маються на увазі теоретичні концепції, розвинені в роботах Б.Теплова і С.Рубінштейна. Проблемами музичного розвитку займались В.Бєлобородова, В.Ветлугіна, К.Тарасова, С. Науменко, Т.Артем'єва, Ю.Цагареллі, Н.Лейтес та ін.
Пошуки шляхів та методів формування й розвитку музичних і музично-творчих здібностей досліджували А.Арісменді, Е.Башич, П.Вейс, В.Верховинець, Д.Кабалевський, М.Леонтович, К.Орф, К.Стеценко та інші.
Зміна освітньої парадигми зумовлює необхідність переосмислення сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва та розробку ефективних умов, оптимальних методик і технологій, що відповідають сучасним методологічним та теоретичним засадам.
У процесі ж розв'язання проблем розвитку музично-творчих здібностей учнів виникає ряд суперечностей: між метою і завданням інноваційної системи гуманітарної освіти та традиційним змістом і технологіями викладання в мистецьких школах; між значним творчим потенціалом музичного мистецтва і недостатньою його реалізацією в існуючій навчально-виховній практиці; низький рівень творчих здібностей учнів і недостатня розробленість змісту і форм організації цього процесу.
Актуальність дослідження визначається і тим, що, незважаючи на значну кількість теоретичних і емпіричних досліджень, які було проведено в галузі музичної освіти, значущість вивчення даної проблеми не знижується і тепер. На жаль, розуміючи і не заперечуючи важливість розвитку музично-творчих здібностей у становленні всього комплексу музичності, на практиці ж викладачі мистецьких шкіл надають мало уваги впровадженню його в навчально-виховний процес, а інколи і зовсім ним ігнорують. Це пояснюється малою науково-теоретичною та методичною розробленістю проблеми, а також відсутністю у значної кількості викладачів навичок музично-творчої діяльності.
Враховуючи актуальність означеної проблеми, її недостатню теоретичну розробленість і науково-методичну значущість, темою дисертаційного дослідження обрано - "Розвиток музич