РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Характеристика експериментальної системи та критерії порівняння результатів виховного процесу
В основу формуючого етапу експерименту було покладено знання про вікові можливості дітей молодшого шкільного віку (Л. Виготський, О. Запорожець, О. Кононко, Д. Ніколенко, І. Бех, Н. Бібік, Л. Божович, П. Якобсон), а також припущення, що корекції особистих рис та поведінки у них найбільш сприятиме комплексний підхід до процесу виховання. Об'єктивною передумовою корекції поведінки дітей зазначеного віку можна вважати значні зміни в психічному розвитку порівняно з попередніми періодами, зокрема в розвитку інтелекту та емоцій.
Саме останні відносяться до процесів внутрішньої регуляції поведінки особистості. Вони передують діяльності, спонукаючи та спрямовуючи її, виступаючи суб'єктивною формою вияву потреб. Емоції також проходять шлях прогресивного розвитку, збагачуючи свій зміст і перетворюючись у більш складні форми проявів під впливом умов життя та виховання. Емоції дитини розвиваються в діяльності та залежать від її змісту і структури. Вони є показником ціннісного ставлення до окремих умов, які сприяють або заважають здійсненню цієї діяльності, та до конкретних досягнень в ній. Тому саме емоції, їх розвиток, збудження та гальмування були поставлені в центр корекційного виховання, яке без емоційного впливу втрачає свій сенс.
В оцінці поведінки молодших школярів з'являється і моральний критерій, який дозволяє їм судити про вчинки оточуючих. Спостерігається також зростання здатності оволодівати правилами поведінки, взаємостосунків та регулювати їх на основі більшої усвідомленості: діти починають керуватися соціально значимими мотивами [1, 4, 8, 12, 27, 28].
Важливим новоутворенням молодших школярів, за висновками Л. Божович, є формування нового рівня афективно-потребнісної сфери дитини, що дозволяє їй діяти не безпосередньо, а керуючись свідомо поставленими метою, моральними вимогами та почуттями. Зміни в емоційній, пізнавальній і вольовій активності супроводжуються зростанням самосвідомості, що виявляється у відкритті свого внутрішнього світу, самооцінці, самоповазі ?28?.
Молодші школярі характеризуються імпульсивністю, схильністю до того, щоб невідкладно діяти під впливом безпосередніх збуджень та слабкістю вольової регуляції поведінки: вони не завжди можуть стримувати свої почуття, керувати своїм настроєм, поведінкою. Хоча в окремих випадках молодші школярі вміють маскувати справжні переживання, приховувати свої почуття, але зовнішній прояв емоцій та почуттів вони переважно приховати не можуть. В цілому вони залежать від саморегуляції, вміння керувати своїми почуттями, а також від їхнього минулого емоційного досвіду [28, 29, 37].
Зацікавленість, інтерес і захоплення молодших школярів викликають ті види діяльності, які пов'язані з позитивними емоціями. Отже, визначальне значення для формування їхнього емоційного світу має розвиток емоційної сприйнятливості на все, що відбувається у довкіллі, та виховання їхнього світосприймання. Значною мірою це досягається прилученням до емоційної культури, яка включає в себе здатність цінувати та поважати почуття інших людей, ставитися до них з увагою, а також здатність до співпереживання почуттям інших людей, вміння поділяти ці почуття з іншими, зокрема, з близькими; почуття відповідальності за свої переживання перед собою і тим самим перед людьми.
Дитяче почуття (за П. Якобсоном) проходить наступні фази розвитку: емоційний відгук; сприйнятливість до почуттів інших людей; співчуття; переживання спільності почуття з іншими людьми [225].
Для того, щоб виникло необхідне почуття, і щоб воно перетворилося у стійке емоційне ставлення, дитину необхідно, перш за все, підвести до такого переживання, якого вона ще не мала: викликати інтерес до раніше байдужих або незрозумілих для неї явищ, створити такі ситуації, які б призводили до довільної появи необхідного за характером переживання та його реалізації у вчинку.
Взаємовідносини із довкіллям, які виникають у дітей і викликають певні емоційні реакції (позитивні або негативні), пов'язані з намаганням закріпити ці стосунки чи змінити їх. Як правило цей вибір пов'язаний з тим, що дитина вибирає для себе як головне.
Суттєвим моментом у міжособистісних стосунках виступає емоційний відгук, що сприяє вихованню гуманних взаємин дітей з однолітками та дорослими людьми, розвитку їх емоційної сфери. Емоційна сфера є складною системою своєрідних відгуків особистості на дійсність та її впливи. За такого підходу будь-який, навіть простий емоційний відгук, є не ізольованим актом, а завжди є комплексною, цілісною реакцією.
Тому ми можемо констатувати, що вияви емоційної сфери в житті молодших школярів впливають на становлення їхньої духовності. Сам процес розуміння емоційної сфери дитини потребує від батьків та від педагогів вміння "читати" її почуття, щоб спрямовувати розвиток у необхідне русло. [50, 62, 64].
Означене вище дозволяє нам констатувати, що основними шляхами і засобами виховання почуттів у дітей є включення їх в активне емоційне життя та сприяння появі ціннісного ставлення до інших та до довкілля. Але ціннісне ставлення молодших школярів досягається завдяки моральному вихованню, яке полягає у цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, звичок моральної поведінки. Водночас, це складний, суперечливий і тривалий процес, що здійснюється під впливом людей, життєвих явищ, моральної та духовної сфери та стосується всіх якостей особистості.
Означені вище загальні засади були покладені нами в основу системи корекції поведінки, яка була нами обґрунтована і експериментально апробована в процесі виховання та дослідження поведінки молодших школярів. Це дозволило розробити ефективні методики корекційного впливу, які були об'єднані внутрішньою логікою та складали систему цілеспрямованих впливів. Ми виходили з припущення, що, о