РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА СИСТЕМИ ОЦІНОК
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз стану молокопереробної галузі
Важливими учасниками інвестиційного ринку є суб'єкти ринкових відносин, промислові підприємства, основною функцією яких є виробництво продукції обумовленої номенклатури та якості відповідно до потреб ринку.
Молочна промисловість України характеризує собою крупну індустріальну галузь, основною метою функціонування якої, є підвищення ефективності переробки молока, розширення асортименту виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції. Зважаючи на це, основну увагу в даному підрозділі приділимо аналізу стану та розвитку молокопереробної галузі, яка належить до провідних у харчовій і переробній промисловості та є достатньо привабливою за обсягами та кон'юнктурою, адже попит майже дорівнює пропозиції.
Нині, питання розвитку молокопереробної галузі цікавлять багатьох науковців [76, 77, 99, 103, 150, 155], адже молокопереробна галузь є складною економічною системою, яка базується на різноманітності виробничих об'єктів та виробничих зв'язків.
Виробництво молока і молочних продуктів належать до матеріаломістких галузей, де постачання сировини пов'язане з сезонними коливаннями і не збігаються з сезонними коливаннями попиту на молочні продукти. Зокрема, у літній період спостерігається масове надходження сировини і водночас зменшення споживання молочної продукції. Сезонні втрати сегменту ринку завжди компенсуються за рахунок зниження ціни на молочну продукцію і збільшенням обсягів продажу в літній період.
Український ринок молочних продуктів нараховує на даний час приблизно 350 діючих підприємств. Так, потенційна потужність наявних підприємств галузі становить 20 млн т молока в рік, а реальна завантаженість складає менш ніж 25 %. На сьогодні в Україні спостерігається процес концентрації і монополізації галузі: потужні молокопереробні підприємства захоплюють все більшу частину ринку, особливо у великих містах, десяток крупних виробників контролюють 50 % споживчого ринку, решту - невеликі заводи [155]. В останні роки спостерігається стійкий ріст обсягів реалізації цільномолочної продукції, ємність ринку за оцінками спеціалістів у 2003 році склала біля 2 млрд гривень у роздрібних цінах, або приблизно 1,1 млн тонн у перерахунку на молоко, а це на 10-15 % більше ніж у 2002 році. Найбільше зростання відбувається в сегменті йогуртно-десертної групи: глазуровані сирки, йогурти, сиркові десерти, молочні коктейлі, річний ріст обсягів продаж цих видів продуктів склав 20-30 %.
Проблеми розвитку молокопереробної галузі полягають у тому, що для виходу на ринок молочної продукції необхідно мати значний стартовий капітал для організації самого виробництва та сертифікаційного оформлення виробництва продукції, що в свою чергу є достатньо складним процесом. Необхідна підтримка даної галузі, що може бути забезпечена залученням інвестицій. Деяке зростання цін на сировину за останні три роки (на 26,9 %) обумовлене зростанням вартості основної сировини - молока та значними витратами підприємств молочної галузі на оновлення виробничого обладнання. Більшість молочної продукції має короткий термін зберігання, тому виробники зацікавлені якнайшвидше її реалізувати і не встановлювати завищені ціни. Молочні продукти відносяться до категорії продуктів харчування першої необхідності та повсякденного попиту, тому попит на них є нееластичним, а це означає, що зниження або підвищення цін не призводить до значних змін попиту. Якість молочних продуктів у великій мірі залежить від сировини, вимоги до якості якої повсякчас підвищуються, наприклад для виробництва йогуртів з живими біо-бактеріями особливі вимоги ставляться до жирності молока, наявності у молоці білка та антибіотиків. Також, необхідно взяти до уваги те, що більшість молочних продуктів швидко псуються, або потребують особливих умов зберігання. Тому, необхідне холодильне устаткування та спеціальне обладнання для того, щоб дотримуватись вимог, які ставляться до зберігання молочних продуктів. Слід ще відмітити і те, що конкурентна боротьба між виробниками за покупців призводить до необхідності постійної інновації якості молочної продукції, технології та асортименту.
Загалом, в останні роки відбувалися структурні зміни в харчовій промисловості: більшість підприємств галузі вже приватизовано. Так, у 1992 році в державній формі власності знаходилося 51,1 % підприємств, якими вироблялося 64,1 % обсягів виробництва продукції, у 2000 році ці цифри становили, відповідно, лише 8,3 та 6,3 % [158]. Відмічено [116], що у 2001 році налічувалось 854 підприємства молочної промисловості, з них близько половини - великі та середні. З цього приводу О. Левчук [77, с. 56] зауважено - "значна конкуренція на ринку молока і молокопродуктів вимагала від власників підприємств проведення їх реконструкції, повної та часткової заміни морально застарілого фасувального устаткування (підприємства зняли з використання скляну тару), освоєння нових технологій, підвищення кваліфікації співробітників тощо".
Таким чином, на ринку відбувається укрупнення підприємств, великі підприємства поглинають більш дрібні. Зважаючи на це, щоб вижити у нових ринкових умовах та здійснити технічне переоснащення, потрібні значні інвестиції, а тому кожне підприємство підходить до вирішення цього питання по-різному: одні продають свій контрольний пакет акцій, а інші - отримують зарубіжні інвестиції.
Реформування сільського господарства внесло свої корективи до структури виробництва молока. Частка обсягів закупівлі його у населення загалом становить більше 70 %, збільшуються витрати щодо процедури визначення якісних показників молока та молочної продукції від здавальників на переробних підприємствах. Збільшення кількості молока, яке надійшло на переробні підприємства сприяє збільшенню дотацій підприємствам та населенню, що реалізують молоко на переробні підприємства за рахунок ПДВ, яке акумулюється переробними підприємствами при реал