РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
За період з 2000 по 2004 рік обстежено 93 хворих на гнійно-септичну патологію віком від 16 до 86 років. Усі хворі обстежені і проліковані на базі хірургічних клінік та консультативно-лікувального центру Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського. Серед обстежених пацієнтів було 41 хворий на ГДП і 52 хворих на гнійно-септичну патологію органів черевної порожнини, за очеревинного простору і м'яких тканин.
2.1.1. Хворі на ГДП. У групі хворих на ГДП було 26 чоловіків та 15 жінок. Вік пацієнтів від 28 до 86 років, в середньому (48,0?1,3) роки. Основну групу обстежених склали 26 хворих, групу контролю - 15 хворих (табл. 2.1). За етіологічним фактором біліарний панкреатит спостерігали у 14 (34,1 %) хворих, етаноловий - у 11 (26,8 %) та аліментарний у 16 (39,1 %) хворих (табл. 2.2). Як видно з таблиці, біліарний панкреатит переважав у жінок - 11 із 14 , що становить 26,8 %. Етаноловий панкреатит частіше був у чоловіків - 11 (26,8 % ) обстежених, тоді як аліментарний виявляли приблизно порівну у жінок і чоловіків.
При розподілі хворих за клінічними формами гострого панкреатиту, ми користувались класифікацією, що була прийнята в Атланті в 1992 році:
- гострий панкреатит:
а) легкий,
б) важкий;
- інтерстиціальний панкреатит;
- панкреонекроз :
а) стерильний,
- інфікований;
- панкреатична несправжня кіста;
- панкреатичний абсцес.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ГДП за захворюванням, віком, статтю у основній та контрольній групі (n=41)
Вік і стать пацієнтів з ГДПВсьогоДо 30 років31-40
років41-50 років51-60 років61-70 років71-80 років81 рік і старшічжжчжчжчжчжчжСтерильний панкреонекроз112/1312/1/110/3Інфікований панкреонекроз1/13/11/12/1/1/1/1119/8Кіста з нагноєнням1/312/3Панкреатичний абсцес1/11125/1Всього1/15/52/14/13/11/13/13/12/01/1/1126/15Примітка. У чисельнику зазначено число хворих основної групи, в знаменнику - хворі групи контролю.
Серед обстежених пацієнтів стерильний панкреонекроз мав місце у 13 осіб (31,7 %), інфікований панкреонекроз у 17 (41,5 %), кіста з нагноєнням у 5 (12,2 %) і панкреатичний абсцес у 6 (14,6 %) (табл. 2.3). Інфікований панкреонекроз підтверджений бактеріологічними дослідженнями.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих основної і контрольної групи за
етіологічним фактором
Етіологічний факторОсновна група (n=26Контрольна група (n=15)Всьогочжчжчжчжабс.%абс.%абс.%абс.%абс.%біліарний24,98
19,512,43
7,314
34,1етаноловий6
14,6--5
12,2--11
26,8аліментарний6
14,649,849,824,916
39,1всього14
34,112
29,31024,45
12,241100,0
Таблиця 2.3
Розподіл хворих обох груп хворих на ГДП за клінічними формами захворювання в абсолютних та відносних величинах
Клінічна формаОсновна група (n=26)Контрольна група (n=15)абс.%абс.%Стерильний панкреонекроз934,6320,0Інфікований панкреонекроз9 31,6853,3Кіста з нагноєнням 27,7320,0панкреатичний абсцес523,116,7
Обстеження хворих передбачало з'ясування скарг, анамнезу захворювання, об'єктивного обстеження, загальноклінчних методів обстеження - загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, діастазу сечі, біохімічний аналіз крові (білірубін загальний, білірубін прямий і непрямий, сечовина, креатинін, залишковий азот, загальний білок, цукор крові, калій, натрій, кальцій), УЗД підшлункової залози в динаміці, езофагогастродуоденоскопію, лапароскопію, бактеріологічний посів з вогнища панкреонекрозу, визначення показників імунного статусу
Аналіз даних клінічного обстеження дав можливість згрупувати основні клінічні синдроми :
- больовий;
- інтоксикаційний;
- гіповолемічний;
- диспепсичний (парез кишечника, метеоризм, блювота).
Виражений больовий синдром відмічено у 39 (96,3 %) хворих, у 8 із них купувався лише після призначення наркотичних середників; інтоксикаційний у 28 ( 68,5 %); гіповолемічний у 12 ( 29,2 %); диспепсичний у 36 (87,8 %).
Лікування хворих на ГДП було комплексним. У 13 пацієнтів (31,7 %) позитивні результати досягнуті за допомогою консервативної терапії, яка передбачала патогенетичне лікування ( зменшення секреторного набряку підшлункової залози, усунення біліарної гіпертензії, зменшення синтезу ферментів та аутолізу органа), зменшення ферментемії і інтоксикації організму продуктами тканинного розпаду, корекцію і відновлення функцій життєво важливих органів. На першому плані стояло усунення болю і нормалізація нейро-вегетативних порушень. Біль, купований шляхом парентерального введення анальгезуючих, наркотичних, спазмолітичних засобів (перевага надавалась m-холінолітикам, а саме гастроцепіну, який вибірково гальмує секрецію шлунка, не впливаючи на інші органи і системи). Незалежно від клінічної форми захворювання застосовували паранефральну новокаїнову блокаду за А.В. Вишневським (80 мл 0,25 % розчином новокаїну) у 30 хворих (73,2 %), у 9 (21,9 %) заочеревинну блокаду за Л.І. Романом (1968), з допомогою якої досягається інфільтрація перипанкреатичної клітковини новокаїном, а у 2 (4,9 %) хворих проводили новокаїнову блокаду круглої зв'язки печінки.
У хворих із ІІ ступенем важкості ГДП, а особливо із ІІІ ступенем важкості проводилась постійна аспірація шлункового вмісту через тонкий назогастральний зонд.
Для пригнічення секреції ПЗ і шлунка використовували фармакологічні препарати, штучну гіпотермію панкреатодуоденальної зони. В якості фармакологічних середників використовували блокатори Н2-рецепторів (гістоділ, квамател, циметидін, ранітідін, фамотідін), цитостатики - 5 фторурацил. Суттєвим його недоліком є те, що він пригнічує систему імунного захисту. В комплексному лікуванні 13 (29,2 %) хворих застосовували синтетичний нейропептид сандостатін, який інтенсивно пригнічує секрецію шляхом прямої дії на екзокринну функцію