розділ 2.1). За допомогою історичного методу було досліджено розвиток законодавства, що регламентувало право на освіту за радянських часів та в умовах розбудови незалежної Української держави, а також розвиток механізму його забезпечення (1.2, 3.1). Системно-функціональний метод дозволив визначити зміст суб'єктивного права людини і громадянина на освіту й дослідити механізм забезпечення конституційного права кожного на освіту як цілісну динамічну систему, складовими якої є механізм реалізації, механізм охорони та механізм захисту (підрозділи 2.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод надав можливість запропонувати позитивний досвід конституційно-правового регулювання права на освіту окремих розвинених європейських країн, особливості механізму його забезпечення для врахування у державно-правовій практиці України (підрозділи 1.2., 3.2, 3.3).
Наукова новизна дослідження обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв'язання і полягає в тому, що в роботі вперше комплексно та системно опрацьовано ряд питань, які торкаються конституційного права людини і громадянина на освіту та механізму його забезпечення в Україні.
Наукову новизну дисертації складає особистий внесок автора в дослідження проблеми та формулювання таких висновків, положень і рекомендацій:
- досліджено генезу конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні, що дозволило автору визначити періоди процесу розвитку наукової думки й нормативно-правової регламентації суб'єктивного права людини на освіту в Україні;
- сформульовано дефініцію "конституційного права людини і громадянина на освіту" як передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб'єкта правовідносин, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності та наукових установ і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою гармонійного та прогресивного розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства в цілому;
- на основі загальнотеоретичного уявлення про зміст суб'єктивного юридичного права доведено, що зміст конституційного права людини і громадянина на освіту включає чотири можливості уповноваженого суб'єкта;
- комплексно проаналізовано складові державно-правового механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в Україні;
- встановлено, що інституційний механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту законодавчим, виконавчими, судовими, правоохоронними та контрольно-наглядовими органами являє собою систему державних органів, які в межах своєї компетенції створюють умови для реалізації досліджуваного права кожним, а у разі порушення цього права вживають заходів щодо його відновлення та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди;
- сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні та внесення відповідних змін до освітянського законодавства.
Додатково обґрунтовано, що:
- у структурі законодавства України освітянське законодавство утворює самостійну комплексну галузь;
- конституційне право кожного на освіту є складовим елементом культурних прав, що, як різновид, посідає самостійне місце у системі прав та свобод людини і громадянина;
- процес забезпечення аналізованого права органами державної влади та місцевого самоврядування повинен здійснюватись із урахуванням досягнень вітчизняної та світової юридичної думки, специфіки конституційно-правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права людини і громадянина на освіту, позитивного зарубіжного досвіду в означеній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх:
- у правотворчій діяльності для вдосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту;
- як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики забезпечення державою конституційного права кожного на освіту та інших культурних прав;
- у навчальному процесі при викладанні: а) курсів теорії держави і права, конституційного права України, конституційного (державного) права зарубіжних країн; права, свободи та обов'язки людини і громадянина; юридичної деонтології; б) навчальної дисципліни "Основи освітянського законодавства" у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку педагогічних працівників;
- при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів, предметом розгляду яких є право на освіту та механізм його забезпечення;
- при вдосконаленні діяльності законодавчого, виконавчих, судових, правоохоронних та контрольно-наглядових органів України щодо забезпечення права на освіту;
- у процесі правового виховання населення з метою підвищення рівня його правосвідомості та правової культури.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася по розділах та у цілому на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дослідження були апробовані на таких наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Громадянське суспільство і місцева влада: контури взаємодії" (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, 21- 22 лютого 2002 р.); обласній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми правової освіти та виховання" (м. Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 25 вересня 2002 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток правової освіти - необхідна умова побудови правової держави" (м. Харків,
- Київ+380960830922