РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася з 1999 р. по 2004 р. на базі кафедри акушерства, гінекології і перинатології з курсом дитячої гінекології Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (зав. кафедрою - член-кореспондент АМН України, д.мед.н., професор В.К.Чайка), відділення ендохірургічної гінекології Донецького регіонального центра по охороні материнства та дитинства (зав. відділення - д.мед.н., професор А.В.Чайка), відділення гравітаційної хірургії крові (зав. відділення - к.мед.н. С.В.Чермних). Частина лабораторних досліджень виконувалася в Центральній науково-дослідній лабораторії ДонДМУ: у відділі імунологічних досліджень (зав. відділом д.мед.н., проф. А.С.Прилуцький), у відділі гормональних досліджень (зав. відділом, д.мед.н., ст. наук. співроб. С.В.Зябліцев). Частина гормональних досліджень проведена в біохімічних лабораторіях Департаменту здоров'я жінок і дітей університету м.Уппсали (Швеція) у рамках наукового проекту "Оцінка блокування ензиму ароматази в гранульозних клітинах фолікулярної рідини при СПКЯ" - зав. відділом акушерства і гінекології проф. Т.Нейсен. Морфологічні дослідження виконувалися на кафедрі патологічної анатомії ДонДМУ (зав. кафедрою проф., д.мед.н. І.В.Василенко).
СПКЯ - поліетіологічне захворювання, для якого характерні поряд з гормональними імунні порушення [4, 15, 198]. Імунна система відіграє важливу роль у функціонуванні репродуктивної системи жінки [199]. Резекція яєчників при безплідності у пацієнток із кломіфен-резистентними формами СПКЯ поліпшує імунний профіль, однак не приводить до його нормалізації у прооперованих жінок [56]. Тому корекція імунного статусу може зіграти резервну роль у підвищенні ефективності відновлення і реалізації репродуктивної функції у пацієнток із кломіфен-резистентними формами СПКЯ після хірургічної стимуляції овуляції.
У зв'язку з цим нами запропоновано та упроваджено включення в схему ранньої післяопераційної реабілітації пацієнток із кломіфен-резистентними формами СПКЯ сеансів плазмаферезу. Для з'ясування ефективності удосконаленої схеми реабілітації проведений порівняльний проспективный аналіз гормонального, імунного і репродуктивного статусу двох груп кломіфен-резистентних пацієнток з СПКЯ, яким у схему реабілітації після ендохірургічної стимуляції овуляції включався і не включався плазмаферез.
2.1. Матеріал дослідження
Усього обстежено 206 пацієнток репродуктивного віку, з яких 173 безплідних жінки з кломіфен-резистентними формами СПКЯ, яким проведена ендохірургічна стимуляція овуляції, і 33 гінекологічно й соматично здорових жінки контрольної групи (рис. 2.1). Діагноз СПКЯ у всіх випадках був підтверджений гістологічно.
Критеріями вибору пацієнток у групу з СПКЯ було двостороннє збільшення яєчників, безплідність, хронічна ановуляція, а також відсутність захворювань печінки, цукрового діабету і якої-небудь іншої ендокринної патології. Усім пацієнткам з СПКЯ проведена до операції медикаментозна стимуляція овуляції кломіфеном не менш трьох циклів з негативним результатом. Пацієнтки відмовилися від стимуляції овуляції гонадотропінами і від проведення екстракорпорального запліднення. З дослідження виключені пацієнтки з наявністю антиспермальних антитіл і антитіл до хоріонічного гонадотропіну.
Основну групу (I) склали 109 жінок з СПКЯ, яким у схему ранньої післяопераційної реабілітації після ендохірургічної стимуляції овуляції був включений плазмаферез.
Групу порівняння (II) склали 64 пацієнтки з СПКЯ, яким у схему ранньої післяопераційної реабілітації після ендохірургічної стимуляції овуляції не включався плазмаферез.
Контрольну групу (К) склали 33 соматично і гінекологічно здорових жінки з регулярним овуляторним менструальним циклом, без супутньої ендокринної патології і явищ ендометріозу.
Усі жінки були обстежені проспективно.
Рис.2.1 Матеріал дослідження.
2.2. Методи дослідження
У своїй роботі ми застосовували наступні методи дослідження: клінічні, ультразвукові, радіоімунологічні, імунологічні, відеоендоскопічні, морфологічні, статистичні, метод ланцюгової полімеразної реакції.
Клінічні методи
При клінічному обстеженні пацієнток нами вивчалися дані соціально-економічного статусу, соматичного, гінекологічного, акушерського, інфектологічного й алергологічного анамнезу.
Звертали увагу на захворювання, перенесені в дитинстві, особливо в період адренархе (6-8 років) і менархе (11-13 років). Як відомо, зазначені фактори в ці періоди можуть сприяти виникненню різноманітних імуноендокринних порушень.
При вивченні акушерсько-гінекологічного анамнезу враховували вік менархе, особливості становлення менструальної функції, тривалість циклу і менструацій, регулярність циклу і його особливості, кількість менструальних циклів за останній рік, наявність больового синдрому й обсяг крові, що втрачається під час менструальної кровотечі, тривалість затримки, кількість вагітностей, абортів, пологів і результати вагітностей, тривалість безплідності.
Вивчали дитячі інфекції, перенесені раніше соматичні і гінекологічні захворювання.
Оцінювали загальний стан внутрішніх органів. Усім жінкам було проведено повне клініко-лабораторне обстеження. З метою виявлення екстрагенітальної патології усі пацієнтки були проконсультовані терапевтом і ендокринологом.
Стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів оцінювали при дослідженні шийки матки в дзеркалах і гінекологічному бімануальному дослідженні.
Антропометричне дослідження включало оцінку масо-ростового індексу, визначення конституціонального морфотипу і виразності гірсутного синдрому.
Масо-ростовий індекс (МРІ) визначали за формулою:
МРІ = М/Р2 (2.1),
де М - маса тіла, у кг;
Р - ріст, у м [152].
У залежності від значення МРІ усі жінки були розділені за конституціональною статурою:
астенічна статура - МРІ ? 18 кг/м2,