РОЗДІЛ II
ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ МАЙБУТНІМИ ЕКОНОМІСТАМИ ПРОФЕСІЙНОГО МОВНОГО ПОРТФЕЛЯ
У САМОСТІЙНІЙ РОБОТІ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1. Рівневий підхід до володіння професійно-орієнтованою англійською мовою
Зміст курсу "Іноземна мова для професійного спілкування" неможливо конкретизувати, доки не розроблена система професійно-орієнтованих умінь економіста, у якій втілюється рівневий підхід до володіння ІМ.
У сучасній педагогічній літературі зустрічається три трактування терміна "рівневий підхід". По-перше, Міністерством освіти і науки України планується перехід на двохрівневу систему: бакалавріат і магістратуру [72]. По-друге, у методичній літературі з ІМ рівневий підхід визначається як директивні документи, що фіксують вимоги до рівня володіння ІМ мовою різними категоріями тих, хто навчається, (такими, наприклад, є шкала рівнів Ради Європи 2001 - 6 рівнів [48; 196], Eurocentres Certificate Scale of Language Proficiency 1993 - 10 рівнів, Finnish Nine Level Scale of Language Proficiency 1993 - 9 рівнів, Концепція викладання іноземних мов в Україні (проект) 1996 - 14 рівнів, Australian Second Language Proficiency Rating 1982 - 10 рівнів тощо).
По-третє, у праці Н.Д.Гальськової [24, с. 108] рівневий підхід до вивчення ІМ означає ієрархію державних освітніх стандартів, типових та робочих програм. Типові й робочі програми курсу "Іноземна мова" розробляються Міністерством освіти і науки України для загальнодержавних [112; 115; 157] та окремими ВНЗ для внутрішніх потреб [123]. Зараз відповідно до стандартів ЗЄР укладається програма з англійської мови для немовних ВНЗ [203]. Очевидно, що проблема укладання програми з ІМ для немовних ВНЗ загалом є актуальною і потребує вирішення й опису у спеціальних дослідженнях.
У межах нашого дослідження термін "рівневий підхід" розумітиметься у другому значенні, оскільки для інтеграції освітньої системи України в європейську рівень володіння ІМ нашими випускниками ВНЗ повинен відповідати вимогам європейської системи освіти, а саме ? вимогам ЗЄР [48; 196]. В основу зазначених рекомендацій покладені рівневі підходи до оволодіння ІМ, вони є найсучаснішими та призначені для використання в усіх освітніх системах країн Об'єднаної Європи. Комісія з питань освіти при Раді Європи створила єдину систему рівнів володіння ІМ та засобів, що дозволяють тим, хто навчається, визначити свій власний рівень з можливих шести (рис.2.1), об'єднаних у три групи:
Групи
Basic User Independent User Proficient User
Breakthrough Waystage Threshold Vantage Effective Mastery
Operational
Proficiency
A1 A2 B1 B2 C1 C2
Рівні
Рис. 2.1. Рівні володіння мовою за Загальноєвропейськими рекомендаціями
з мовної освіти
Дескриптивна шкала рівнів володіння мовою повинна відповідати одній або більше орієнтації: що студенти можуть робити і наскільки добре вони можуть це робити. Для студента, який користується нею та оцінює власну роботу, така шкала має відповідати на запитання: що і наскільки добре мені потрібно знати для того, щоб володіти ІМ на рівні, якого я прагну здобути. Для викладача, який планує курс і оцінює роботу студентів, шкала міститиме інформацію про те, що ще повинні студенти опанувати для досягнення певного рівня і наскільки гарно вони повинні це робити [196, с. 38-40].
На основі рівневого підходу студенти визначають свій власний рівень володіння іншомовними комунікативними компетенціями, що спонукатиме їх до постановки мети подальшого навчання, до самоконтролю та рефлексії над власним процесом навчання (див. 1.3.). Рівневий підхід дозволить викладачу якісніше проводити зовнішній контроль і оцінювання комунікативних умінь студентів, враховуючи вимоги до певного рівня.
Отже, вивчаючи ІМ самостійно на аудиторних заняттях або поза аудиторією і користуючись консультаціями викладача, студенти повинні мати той орієнтир, який спрямовуватиме їх діяльність, визначатиме її напрямки, допомагатиме в організації її проведення, контролі результатів та самокорекції. Таким орієнтиром для тих, хто вивчає загальну ІМ, повинні стати у термінах ЗЄР [196, с. 26-7] рівні володіння мовою (шкала самооцінювання).
Члени групи допроектного дослідження "Англійська мова спеціального вжитку (ESP) в Україні" [204, c. 17] вважають, що рівні володіння англійською мовою для спеціальних цілей для випускників немовних ВНЗ мають визначатися відповідно до рівнів володіння мовою, рекомендованих у ЗЄР, оскільки і студенти, і викладачі потребують інструменти й значущі критерії для реального оцінювання. Без них оцінювання з боку викладача буде суб'єктивним, а студенти не зможуть самостійно визначати рівень власних знань, навичок і вмінь [204, с. 70-71].
Як вже підкреслювалось у підрозділі 1.1, дескриптори, запропоновані у шкалі, лише частково відповідають всім вимогам до спеціалістів економічного профілю. Тому застосування їх без конкретизації, спрямування на діяльність економістів та врахування вимог суспільства і потреб студентів не сприяють заохоченню студентів до самостійної роботи, підвищенню їхнього інтересу і мотивації до навчання взагалі. Підтвердженням цього є висновки науковців (О.В.Анцелевич (2000), Р.Г.Деркачової (1999), С.Г.Заскалєти (2000), І.О.Зимньої (2001), Е.В.Мірошниченко (1996), Л.В.Онучак (2002), О.В.Пенькової (2001), О.П.Петрової (1999), В.О.Семиченко (1991), О.Б.Тарнопольського, С.П.Кожушко (2004), Т.І.Труханової (2001), О.М.Юріної (2001), О.К.Юзеф (2001), V.K.Bhatia (1994), T.Dudley-Evans, M.J.St.John (2003), T.Hutchinson, A.Waters (2003), E.Tarone, G.Yule (1995) та багатьох інших) щодо необхідності професійного спрямування навчального процесу.
Таким чином, потрібно укласти професійно-оріє