РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЄКОНОМІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ
2.1. Розширення Європейського Союзу та сучасні засади інтеграції України до ЄС
Розширення Європейського Союзу у 2004 році суттєво змінило геополітичну і геоекономічну ситуацію на європейському континент, і яка буде впливати на процеси глобалізації в світовій економіці.
У рамках реалізації концепції посилення відносин зі східними сусідами, що була започаткована рішенням Люксембурзької Ради від квітня 2002 року, ЄС була вироблена ініціатива "Нового сусідства". У подальшому ця концепція, під тиском окремих країн-членів ЄС, була розповсюджена на південних сусідів ЄС, включаючи країни Середземномор'я. У травні 2004 року Європейська Комісія оприлюднила Стратегічний документ щодо Європейської політики сусідства (ЄПС), а у червні 2004 року Рада Міністрів ЄС ухвалила висновки щодо ЄПС.
Цілями Європейської політики сусідства є розподілення переваг від розширення ЄС з сусідніми країнами в сферах зміцнення стабільності та безпеки, сприяння підвищенню добробуту шляхом залучення до відповідних програм Євросоюзу в політичній, економічній, сферах безпеки і культури. Стратегічний документ щодо ЄПС базується на трьох основних принципах - диференціація, додана вартість та спільність у розробці та впровадженні національних та/чи регіональних Планів дій [94]. При цьому, практичними перевагами політики сусідства визначені: переведення відносин із площини двостороннього співробітництва у площину інтеграції, в тому числі шляхом залучення країн-партнерів до внутрішнього ринку ЄС; підвищення рівня та інтенсивності політичного діалогу; стимулювання інвестицій та економічного зростання; надання технічної та твінінгової допомоги; запровадження нових форм договірних зобов'язань у формі нових посилених угод відповідно до прогресу, досягнутого в реалізації пріоритетів планів дій.
В той же час, політика сусідства, згідно з позицією ЄК, є відмінною від процесу розширення Європейського Союзу та її кінцевою метою не може бути набуття членства в ЄС країнами-партнерами. Отже, інтеграція до ЄС є паралельним процесом, який має здійснюватись незалежно від реалізації політики сусідства.
Протягом найближчого десятиліття ЄС буде прагнути розвивати зону процвітання і дружнього сусідства - "кільце друзів", відносини з якими були б спокійними, заснованими на принципах співробітництва й підтримки, а також в обмін на прогрес, досягнутий в області проведення політичних, економічних і інституціональних реформ, усім країнам - сусідям буде надана визначена частка внутрішнього ринку ЄС. Ще одна довгострокова мета, яка викладена в документі - забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу.
Євросоюз і сусідні країни вже є взаємозалежними, коли мова йде про зусилля, прикладені для досягнення стабільності, безпеки і стійкого розвитку в регіоні. Оскільки східні і південні сусіди ЄС знаходяться на різних стадіях реформування і займають різні позиції у відношенні потенційного членства в ЄС, подальші заходи для розвитку інтеграції повинні проводитися поступово.
Ключовим інструментом реалізації ЄПС визначено плани дій, які протягом 2004 року готувались ЄС разом з країнами-партнерами, а саме: Україною, Молдовою, Йорданією, Марокко, Тунісом, Ізраїлем, Палестинською автономією.
План дій надає можливість прийняття нових сусідських угод, доповнюючи, де потрібно, існуючі угоди про партнерство та співробітництво (УПС).
Аналізуючи Стратегічний документ щодо ЄПС можна виділити наступні пріоритетні області майбутнього співробітництва: розширення внутрішнього ринку ЄС і регулюючих структур; преференційні торгові відносини й відкриття ринків; нелегальна міграція й рух осіб; співробітництво з метою запобігання й протидії загальним погрозам безпеки; запобігання конфліктів і керування кризами; захист прав людини, розвиток культурного співробітництва й взаєморозуміння; інтеграція в транспортні, енергетичні і телекомунікаційні мережі ЄС і в Європейський простір наукових досліджень; нові інструменти стимулювання й захисту інвестицій; підтримка інтеграції у світову систему торгівлі; нові джерела фінансування; більш розвинута й удосконалена допомога.
Аналіз політики ЄС і запропонованої концепції "Розширена Європа - сусіди" свідчить про те, що Європейський Союз послідовно реалізує політику розширення не тільки свого економічного простору, а й політичного впливу на сусідні з ЄС держави. ЄС намагається розширити зону свого економічного впливу на заміну гарантій безпеки й економічних преференцій. Розширення території геоекономічних і геополітичних інтересів ЄС наведено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розширення території геоекономічних і геополітичних інтересів ЄС
Етап розвитку ЄСРікКіль-кість країн в ЄСНапрямок розширенняТериторіяНаселенняПлоща,
тис.кв.км.Зростання відносно території країн - засновників,%Чисельністьнаселення,
млн.чол. Зростання відносно чисельності країн - засновників, %Заснування ЄЕС19576Центральна Європа1559,1224,5І розширення1969-19739Північна Європа1917,1122,96292,0130,06ІІ розширення1981-198612Південна Європа2647,3169,80351,7156,66ІІІ розширення199515Нейтральні країни Європи3185,5204,32706,7314,79ІV розширення200425Центрально Східна Європа, Середнєземно-мор'є3933,7252,30780,7347,75 Таким чином, за майже 50 років територія геополітичних і геоекономічних інтересів ЄС зросла у більш ніж 2,5, а чисельність населення на цій території - майже в 3,5 рази.
Основною метою створення Європейського економічного Співтовариства (ЄЕС) було сприяння розвитку економічних відносин у Європі. На даний час ЄС підтримує та захищає ще і політичні інтереси країн, які намагаються стати його членами, в обмін на політичну безпеку й преференції з метою розширення території своїх як геоекономічних, так і геополітичних інтересів.
Одночасно з економічними інтересами при розширенні ЄС враховувало свої політичні