РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1. Сутність та суспільно-географічний зміст категорії "глобалізація"
Визначення теоретичного наповнення категорії "глобалізація", тлумачення якої в науковій літературі та суспільному вжитку надто широке і різноманітне, є важливим аспектом як фундаментальних так і прикладних досліджень. Доцільним є розв'язання ряду проблем, коло яких ми спробуємо окреслити.
За Аристотелем, спеціальні науки зайняті вивченням конкретних видів буття, філософія ж бере на себе пізнання найбільш загальних принципів початків всього сутнього. Тому насамперед розглянемо еволюцію розуміння феномену глобалізації на рівні універсального теоретичного пізнання - філософському.
Проведений нами аналіз публікацій був здійснений з акцентом на теоретико-пізнавальні, аксіологічні, світоглядні аспекти, теоретичне вирішення яких безпосередньо пов'язане з філософією глобальних проблем.
Певні тенденції глобального сприйняття простежуються від окремих напрямів філософської думки в межах давньогрецьких шкіл (намагання пояснити світовий устрій та буття держав і народів) до філософії І. Канта (який формулює досить складну концепцію суперечностей - антиномій, що виникають у спробі мислити світ як єдине ціле). Діалектика, виходячи з того, що всі речі, явища, а також наші усвідомлення, як їх відображення у мисленні, знаходяться у взаємному зв'язку, неперервному русі і суперечливому розвитку, знайшла відображення у працях Гегеля. На його думку, в основі історії лежить світовий дух, як суб'єкт, який не усвідомлюється індивідом.
У комунікативній філософії розглядається ідея сенсу філософії у створенні шляхів загальнолюдської комунікації між країнами і народами незалежно від їх культури. У герменевтиці відтворюється ідея цілісності культури, філософії, суспільства, передумови теоретико-системного підходу.
Чимале значення для аналізу глобальних трансформацій має розвиток соціальної філософії, метою якої виступає вивчення загальнолюдських засад цивілізаційного існування та розвитку суспільства як цілісної системи крізь призму людини та усвідомлення гуманістичних пріоритетів [18; 113; 115; 145; 170].
Усвідомлення глобальних тенденцій простежується в роботах П. Тейяра де Шардена (релігійна філософія), В. І. Вернадського, В. С. Соловйова, які підготували суспільну і наукову свідомість до системного сприйняття світового розвитку.
Важливим підґрунтям виступають концептуальні погляди на цивілізаційну трансформацію світового співтовариства, розкриті в працях Шпенглера [174], Тойнбі [151], І. Валерстайна [205], З. Бжезинського [12], Дж. Сороса [143-144], Ф. Фукуями.
Концепції єдиного індустріального суспільства значну увагу приділив Р. Арон. Цікавим є прогноз суспільного розвитку у праці Тофлера "Третя хвиля"[152]. Ідею відкритого суспільства пропагує К. Поппер. Нові шляхи світового устрою запропоновані в концепціях постіндустріального розвитку і постіндустріального суспільства (Д. Белл, Д. Рісмен), а також інформаційного суспільства (Е. Кастельс, Дж. Несбіт). Представники постмодерну започаткованого у 60-х рр. ХХ (Ф. Ліотар, Ж. Бодрійар) констатують, що на рубежі модерну і постмодерну відбуваються докорінні зміни у всіх сферах людського життя, а також значний вплив на суспільство нових галузей - кібернетика, інформатика та інші.
На загальнонауковому рівні пізнання дослідження процесів глобалізації спричинили розширення предметної області, що особливо характерно для суспільних наук.
Кожна галузь наукового знання намагається сформувати власне уявлення про глобалізацію, часто звужуючи її розуміння і вивчення до конкретно наукових постулатів і термінів. В економічних дисциплінах поняття світової економіки доповнюється або змінюється поняттям глобальної економіки (Ю. Шишков), невартісного характеру нових економічних відносин. Сутність глобалізації зазвичай аналізується в межах теорії глобального капіталізму (Б. Комінгс, Х. Фрідман, І. Валлерстайн, Б. Балас). Питання розвитку виробничих систем глобалізації розглядаються в роботах С.І. Соколенка. Значна увага стратегії глобалізації приділена дослідниками української академічної школи глобалістики (О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко, Ю.Н. Пахомов). В фінансових дисциплінах панують ідеї постекономіки (О. Неклесса). Політологи пов'язують глобалізацію з народженням нового світового устрою (Р. Фалк, Д. Хелд). Історико-географи шукають коріння сучасної фази глобалізації (О. Дольфюс). Серед існуючих міждисциплінарних досліджень в першу чергу слід згадати економічну соціологію, що базується на працях Ф. Броделя, Е. Дюркгейма, М. Вебера, намагаючись оцінити вплив соціальних факторів функціонування ринку і окремих його складових. Іншим важливим напрямом є так звана школа міжнародної політичної економії (С. Стрендж, Е Хеллайнер, Р. Андерхілл, Ф. Черні, Л. Вейс, Т. Пемпел, Д. Хелд), представники якої зосереджені на аналізі взаємодії зовнішньої політики та світогосподарських відносин, зростаючій ролі економічних питань у міждержавних відносинах. У межах екологічного напрямку (П. Екінс, Х. Гендерсон, Х. Дейлі, Л. Браун), розглядається взаємодія навколишнього середовища і розвиненої господарської сфери, питання впровадження системного підходу у дослідження суспільних проблем. Намагання систематизувати існуючи підходи до дослідження глобалізації знайшли відображення у низці публікацій російських вчених [29; 61; 62]
Активні пошуки у різних галузях науки спричинили спроби об'єднання досліджень в межах глобалістики. Малось на меті формування особливої галузі науки, з виділенням її власного предмету і теорії, визначенням основних понять, які характеризують феномен глобалізації, як умови запобігання фрагментації і монополізації знання7. Фундаментальна розробка методологічних засад глобалістики здійснена в роботах російських вчених М.Г. Делягіна [33], Е.Г. Кочетова [68; 69], М.О. Чешкова [165; 166], Ю. В. Шишкова [173] хоча спроби теоретизації знанн