РОЗДІЛ 2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ
2.1. Особливості порушення кримінальної справи
Порушення кримінальної справи як стадія кримінального процесу безумовно, має винятково важливе значення. Своєчасність і обґрунтованість порушення кримінальної справи забезпечує успіх у розкритті та розслідуванні злочинів.
Деякі криміналісти стверджують, що питання щодо розгляду первинних матеріалів і порушення кримінальної справи мають належати до науки кримінального процесу, а не до методики розслідування і не до криміналістики взагалі110.
Дійсно, розв'язання питання про достатність наявних даних для порушення кримінальної справи, необхідність проведення їхньої перевірки належить до кримінального процесу. Проте вихідні дані, за якими порушено кримінальну справу, є об'єктом і специфічної криміналістичної оцінки, що дозволяє взяти до уваги які-небудь із типових версій, характерних саме для даної сукупності ознак злочину, за якими розпочато розслідування. У такому плані розгляд питання про порушення справи в методиці розслідування є цілком виправданим111.
КПК України в ч.1 ст.94 містить вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи, тобто джерел, з яких одержують дані про злочини: заяви і повідомлення громадян, організацій, установ; затримання підозрюваної особи на місці вчинення злочину; явка з повинною; повідомлення в пресі, а також безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справу можна порушити тільки в тих випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину (ч.2 ст.94 КПК України). Ці дані закон іменує підставами для порушення кримінальної справи, наявність яких обумовлює обґрунтованість винесення акту про порушення справи. Достатніми є такі фактичні дані, які свідчать про наявність ознак злочину і про відсутність обставин, які виключають можливість провадження в кримінальній справі.
Законодавець вказує на дві сторони підстави до порушення справи - фактичну і юридичну. Під першою розуміють наявність об'єктивно існуючих фактичних даних, що вказують на ознаки суспільно небезпечного діяння, а другу - складає наявність ознак злочину112.
Масові заворушення, як правило, є достатньо очевидними злочинами. І кримінальні справи порушуються безпосередньо після отримання інформації про факти погромів, підпалів, спричинення тілесних ушкоджень, надання опору представникам влади та інших злочинних дій - без проведення попередньої (дослідчої) детальної перевірки.
Але у зв'язку із очевидністю злочину, одним із найпоширеніших приводів до порушення кримінальних справ даної категорії є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим або прокурором ознак злочину (п. 5 ч.1 ст.94 КПК України).
Після отримання відповідної інформації або під час огляду місця події, тобто в процесі здійснення своїх повноважень органом дізнання, слідчим або прокурором, вони самі безпосередньо виявляють злочин. При цьому будь-яких інших перевірочних заходів для ухвалення рішення про порушення кримінальної справи, окрім огляду місця події, не потрібно. Лише у разі, коли заворушення можуть продовжуватися протягом двох-трьох днів, огляд місця події (у населеному пункті, де діє кримінальний натовп), зрозуміло, проводиться, як правило, лише після закінчення заворушень.
Треба зазначити, що кримінальні справи не завжди порушуються відразу за статтею КК, яка передбачає відповідальність за масові заворушення (ст.294 КК). Раніше це було пов'язане із тім, що владні структури не мали бажання показувати наявність в країні таких масових виступів народу, які були наслідками переважно соціальних проблем в державі, що знаходилося у протиріччі з пануючою тоді ідеологією.
Інша проблема, яка встає перед слідством - значна кількість злочинів, скоєних натовпом і які важко відокремити одне від одного та точно визначитися з часом їх вчинення. Тому справи порушуються за всією сукупністю злочинів, вчинених під час масових безпорядків.
В Фергані, наприклад, хоча йшлося про масові заворушення, але всі 10 кримінальних справ були порушені лише за умисні вбивства113.
Зараз може виникати інша проблема. Коли масові заворушення проходять не дві-три години, а продовжуються 2-3 дні і на території кількох населених пунктів, то у кожному населеному пункті, а інколи і за кожним епізодом може порушуватися окрема кримінальна справа (хоча потім слідство може отримати дані про те, що злочини, які скоєні на території кількох населених пунктів, насправді вчинені однією групою активних учасників заворушень з натовпу).
В Криму 23 червня 1995 року на ринку в с. Курортне під час бійки два її учасника отримали тілесні ушкодження, від яких померли. Потім збуджений натовп переважно з кримських татар, до яких належали і загиблі, із помсти піддав погромам кілька кіосків та кафе на тому ж самому ринку. Під час погромів працівники міліції з метою припинення безпорядків застосували зброю (пострілами у гору).
Наступного дня натовп захопив у заручники місцевого дільничного інспектора міліції, а надалі був вчинений погром в квартирі іншого працівника міліції, який напередодні з метою припинення погромів законно застосовував зброю.
Ще через день - 25 червня - натовп знищив (шляхом підпалу) ресторан "Кіммерія" у Феодосії. Працівники міліції затримали двох учасників підпалу. У відповідь натовп (він зібрався на поховання загиблих 23 червня) блокував міській відділ міліції, захопив у заручники його начальника та примусив звільнити затриманих. Після цього натовп вчинив погроми та підпали більш як 50 об'єктів (кафе, казино, ресторани та ін.) в Феодосії, Коктебелі, с. Щебетовка, Судаку. Закінчилось все це 25 червня ввечері, коли колона була блокована силами міліції. В процесі застосування зброї два учасника безпорядків загинули і ще до 20 отримали вогнепальні поранення. А всього таким чином слідство розслідувало більш як 80 різних епізодів масових заворушень.
Сп