РОЗДІЛ 2
ФОРМИ УЧАСТІ ТРУДОВИХ КОЛЕКТИВІВ У ВСТАНОВЛЕННІ УМОВ ПРАЦІ
2.1. Загальні збори (конференція) - основна форма реалізації повноважень трудових колективів. Поєднання прямих та представницьких форм виробничої демократії
Нормативно-правові акти, прийняті останніми роками, підкреслюють, що вищим колегіальним органом громадського самоврядування підприємств, установ, організацій є загальні збори працівників. І це дійсно так, адже загальні збори є проявом прямої, тобто безпосередньої демократії. Така форма демократії дає можливість усім працюючим брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Безпосередня демократія має декілька переваг. Її цінність полягає в тому, що в загальних зборах беруть участь усі працюючі як рівні учасники, незалежно від виконуваної роботи або посади. На загальних зборах створюються сприятливі умови для активного обговорення важливих питань, пов'язаних з діяльністю підприємств, установ, організацій. Саме на загальних зборах забезпечується безпосередній зв'язок та взаємодія між працівниками та роботодавцем, висловлюється багато цінних зауважень та пропозицій щодо покращення діяльності підприємств, установ, організацій. На загальних зборах відбувається не просте голосування за те рішення, яке пропонує роботодавець, а трудовий колектив бере участь у прийнятому рішенні. На загальних зборах працюючі отримують найбільш повну інформацію про справи колективу, про виконання прийнятих рішень.
За образним висловом А.І. Цепіна та А.В. П'яткова, загальні збори - це своєрідний локальний референдум у трудових відносинах [22]1. Загальні збори ___________________
1 [22] Там само. - С. 72-73.
повинні стати виразником волі усіх працюючих.
На даний час в європейських країнах спостерігається підвищення ролі виробничих рад, інших інститутів "промислової демократії", які передбачають певні повноваження трудових колективів [145]1. Натомість деякі нормативно-правові акти національного законодавства України навпаки відмовились від необхідності створення таких представницьких органів трудових колективів. Так, наприклад, у статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" [146]2, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України, передбачалось, що у статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше). У статті 65 Господарського кодексу України вже не згадується про раду трудового колективу. Ця стаття, як це вже зазначалось вище, обмежується лише загальними положеннями про те, що повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюється статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
У проекті Трудового кодексу України серед основних прав працюючих не значиться право на участь в управлінні, але чітко сформульовано право працівників на участь у зборах (конференціях) працівників. До проекту вміщено статтю 372, яка обмежує застосування норм Кодексу стосовно діяльності трудових колективів. Вказана стаття зазначає, що діяльність трудових колективів регулюється спеціальним законом. Таке відокремлення прав трудових колективів від Трудового кодексу є, на нашу думку, невиправданим. Основні права трудового колективу, на нашу думку, слід передбачити у Трудовому кодексі України, а детальне врегулювання всіх повноважень трудового колективу _________________
1 [145] Там само. - С. 7.
2 [146] Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 24. - Ст. 272.
доцільно викласти у спеціальному законі про трудові колективи.
Вищевказане положення проекту Трудового кодексу України про те, що діяльність трудових колективів буде регулюватись спеціальним законом піддала справедливій критиці Н.М. Хуторян. Вона довела, що колективні відносини, в яких бере участь трудовий колектив, має бути врегульовано Трудовим кодексом, інакше, зазначає вчена, навіщо тоді здійснювати кодифікацію, що закріплює права одних суб єктів трудових відносин і залишає поза увагою регулювання прав інших [147]1.
Навряд чи можна визнати виправданим і виключення з глави XVI-A "Трудовий колектив" КЗпП України статей про повноваження загальних зборів та ради трудового колективу. Це в свою чергу підштовхнуло деяких вчених до висновку про те, що цими діями законодавця фактично була перекреслена й ідея про участь трудящих в управлінні [44]2.
Але яка ж правова природа загальних зборів? А.І. Цепін ще в 1981 році писав, що загальні збори є вищим органом трудового колективу [148]3. Загальні збори - це зібрання усіх працюючих, принаймні більшості з них. Участь найманих працівників у загальних зборах, на нашу думку, є правом, а не обов'язком. У законодавстві відсутні норми, які б покладали на працівників обов'язок відвідувати загальні збори трудового колективу. Не можна погодитись з поширеною серед фахівців трудового права думкою, що взагалі право працівників брати участь в управлінні підприємством, установою, організацією, в тому числі у загальних зборах (конференціях), є право-обов'язок. Така правова конструкція не відповідає суті права працівників в управлінні підприємством, установою, організацією, оскільки обов'язком є лише виконання трудової функції за укладеним трудовим договором (контрактом).
___________________
1 [147] Праця і зарплата. - 2004. - № 36.
2 [44] Там само. - С. 148.
3 [148] Цепин А.И. Трудовой коллектив как субъект трудового права // Сов. государство и право. - 1981. - № 8. - C. 54.
Водночас слід відмітити, що пряма демократія має і недоліки. Проведення цехах або інших структурних підрозділах, розраховується сотнями людей. Не загальних зборів пов'язано з витратою значної кількості суспільного часу, який підраховується у мільйонах годин. Загальна кількість учасників зборів, навіть у завжди є приміщення, яке б могло вмістити усіх членів трудового колективу для участі у загальних зборах. Безпосе