Розділ II Закону України "Про судоустрій України") [197]. Основні положення цієї глави нормативно деталізовані в інших розділах закону про судоустрій України та в поточному законодавстві.
Зокрема, Закон визначає основними засадами організації системи судів загальної юрисдикції в Україні принципи територіальності і спеціалізації. Ці принципи знайшли своє об'єктивне відображення в системі судів загальної юрисдикції. Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону України "Про судоустрій України", її складають:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3) вищі спеціалізовані суди;
4) Верховний Суд України [197].
Попри диференціацію системи судів загальної юрисдикції, для них властивий і процес інтеграції, що визначається принципом єдності системи судів загальної юрисдикції. Реалізація цього принципу забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування [104].
Окрім наведених нормативних положень про єдність системи судів загальної юрисдикції, на думку дисертанта, слід зазначити, що єдність судової системи також забезпечується шляхом аналізу та узагальнення судової практики (уніфікацією судової практики), єдністю функцій судів загальної юрисдикції, наявністю єдиної системи забезпечення судів загальної юрисдикції, єдиними гарантіями судів і суддів, єдиною юридичною відповідальністю всіх суддів судів загальної юрисдикції.
В основу побудови системи судів загальної юрисдикції також покладено принцип їхньої спеціалізації. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про судоустрій України", у системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій усіх рівнів [197].
Місцевими загальними судами, відповідно до ст. 21 Закону України "Про судоустрій України", є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.
Наступною ланкою системи судів загальної юрисдикції є апеляційні суди (апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційні суди Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України).
Ще однією ланкою, відповідно до Глави 7 Розділу II Закону України "Про судоустрій України", є вищі спеціалізовані суди, а саме - Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. Закон також прямо передбачив легітимну можливість утворювати Президентом України інші вищі спеціалізовані суди в порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій України". У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціалізації судової юрисдикції.
Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він здійснює правосуддя і забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.
Враховуючи складність функцій, що виконує Верховний Суд України, його структура є досить розгалуженою. На чолі Верховного Суду України стоїть Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд судових справ із питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п'яти років.
Кожна ланка системи судів загальної юрисдикції має свою мікросистему, що виявляється в їхніх складі та функціях. Повноваження всіх видів загальних та спеціалізованих судів загальної юрисдикції визначаються Законом України "Про судоустрій України".
Отже, можна зробити висновок, що система судів загальної юрисдикції - це нормативно упорядкована та структурована сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених місцевих, апеляційних, спеціалізованих судів та Верховного Суду України, що будується на засадах територіальності й спеціалізації і забезпечує здійснення правосуддя в Україні.
Системі судів загальної юрисдикції властиві кваліфікуючі ознаки, що відрізняють за сутністю і змістом цю систему від систем інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Умовно їх можна поділити на загальні та особливі ознаки. При цьому, загальні ознаки системи судів загальної юрисдикції України співпадають із загальними ознаками, що властиві всім наявним у світі системам судів загальної юрисдикції.
Особливі ознаки системи судів загальної юрисдикції України обумовлюються особливостями національної теорії та практики державотворення і правотворення. До особливих ознак національної системи судів загальної юрисдикції слід віднести, по-перше, те, що організація і діяльність цієї системи визначається виключно Конституцією України та законами України. Інші джерела права (судові доктрини, судові прецеденти, звичаєве право тощо) не мають юридичної сили і мають опосередковане значення для організації та діяльності системи судів загальної юрисдикції.
По-друге, функції системи судів загальної юрисдикції чітк
- Київ+380960830922