РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика лабораторних тварин і експериментальних
моделей
У дослідах на 384 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів масою 0,15-0,18 кг вивчали вплив гіпер- та гіпофункції шишкоподібної залози, а також одноразового введення розчину сулеми на тлі фізіологічної, гіпер- та гіпофункції епіфіза на місячну хроноритмологічну організацію екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок. Досліджувалися місячні хроноритми тканинного фібринолізу та необмеженого протеолізу в інтактних тварин і за умов сулемової нефропатії. За чотири тижні до початку та під час дослідів щури утримувалися в умовах віварію за сталої температури (18-23оС) та вологості повітря по 8 тварин в окремих клітках. Дотримувалися однакових умов харчування та питного режиму з вільним доступом до їжі та води. За тиждень до початку експериментів щурів переводили на гіпонатрієву дієту (зерно пшениці).
Тварин поділяли на декілька груп. Перша - контрольна. На другій групі вивчали місячну хроноритмологічну організацію діяльності нирок за умов сулемової інтоксикації організму. На третій групі досліджували місячні хроноритми показників діяльності нирок у щурів, які знаходилися за умов гіпофункції шишкоподібної залози. На четвертій групі з'ясовували хроноритмологічні перебудови функціонального стану нирок у тварин за умов гіперфункції епіфіза. На п'ятій і шостій групах визначали особливості місячних перебудов ниркової діяльності за умов впливу на організм сулеми на тлі гіпо- і гіперфункції шишкоподібної залози.
У дослідних щурів моделювали гіпо- та гіперфункцію епіфіза таким чином: гіпофункцію - шляхом утримання тварин впродовж семи діб при постійному освітленні (24.00С:00Т), а гіперфункцію - їх перебуванням впродовж такого же часу за умов постійної темряви (00С:24.00Т). Режим постійного освітлення забезпечувався за допомогою двох ламп денного світла, які були розташовані з двох боків клітки з тваринами і створювали рівномірний рівень освітлення інтенсивністю не менше 500 лк. Для контролю і порівняння ефектів зміни фотоперіоду в цих серіях експериментів використовувалися результати паралельних досліджень в групах інтактних тварин.
З метою вивчення місячних перебудов хроноритмів діяльності нирок за умов сулемової нефропатії щурам одноразово підшкірно вводили розчин двохлористої ртуті в дозі 0,5 мг/кг маси тіла. Дослідження проводили через 24 год після сулемового навантаження за умов гіпонатрієвого харчування в такі дні місячного (синодичного) циклу: 3-й (фаза нового Місяця), 8-й (початок першої чверті), 13-й (фаза першої чверті), 18-й (фаза повного Місяця), 23-й (початок останньої чверті) і 28-й (фаза останньої чверті).
Функцію нирок вивчали за умов водного індукованого діурезу. Для цього кожній групі тварин за 2 год до евтаназії за допомогою металевого зонда проводили внутрішньошлункове водне навантаження підігрітою до кімнатної температури чистою питною водою в об'ємі 5% від маси тіла тварини. Сечу збирали впродовж двох годин.
По закінченні даного етапу досліду під легкою ефірною анестезією здійснювали евтаназію щурів шляхом декапітації. У цей момент збирали кров в охолоджені центрифужні пробірки з гепарином, який використовувався як стабілізатор-антикоагулянт. Кров центрифугували при 3000 об/хв впродовж 20 хв, після чого відбирали плазму для визначення в ній концентрації електролітів і креатиніну. Нирки швидко вилучали і заморожували в рідкому азоті.
Для аналізу й оцінки функціонального стану нирок основні показники, що вивчалися, об'єднували в групи, які характеризували екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції. Всього вивчали 34 показники.
У кірковій речовині нирок, а також у плазмі крові і сечі визначали величини тканинного фібринолізу і необмеженого протеолізу.
Отримані індивідуальні хронограми для кожної тварини групували за принципом ідентичності максимальної акрофази і розраховували методом косинор-аналізу пересічні для кожної групи хронограм мезор, амплітуду і фазову структуру (за інтервалом часу між акро- і батифазою).
Експерименти проводили в трьох серіях. У першій серії вивчали місячну хроноритмологічну організацію ниркової діяльності, фібринолітичної і протеолітичної активності сечі, плазми крові та кіркового шару нирок у тварин при відсутності негативного екзогенного впливу (контрольна група) та за умов сулемового навантаження (дослідна група) на тлі фізіологічної функції шишкоподібної залози. У другій серії з'ясовували хроноритмологічні перебудови функціонального стану нирок у щурів за умов гіпо- та гіперфункції епіфіза. У третій серії досліджували особливості змін місячних хроноритмів ниркової діяльності за умов впливу на організм сулеми на тлі різного стану пінеальної залози.
При проведенні всіх експериментів дотримувалися Європейської конвенції про захист тварин, які використовуються у дослідних та інших цілях.
2.2. Методи вивчення екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок
Екскреторну функцію нирок оцінювали за величинами абсолютного та відносного діурезу, швидкості клубочкової фільтрації, концентрації креатиніну в плазмі крові, відносної реабсорбції води, концентрації білка в сечі та його екскреції. Іонорегулювальну функцію вивчали за показниками екскреції іонів натрію, та їх концентрації в сечі, абсолютної та відносної реабсорбції катіона, фільтраційного заряду та кліренсу іонів натрію, величин проксимального та дистального транспорту. Кислотовидільну функцію нирок характеризували за концентрацією активних іонів водню в сечі (рН сечі), екскрецією активних іонів водню, титрованих кислот і аміаку [161].
Концентрацію креатиніну в плазмі крові визначали за методом Поппера у модифікації А.К.Мерзона та ін., в сечі - за методикою Фоліна. Концентрацію білка в сечі визначали фотоколориметрично за реакцією із сульфосаліциловою кислотою. Концентрацію натрію та калію в сечі і плазмі крові вивчали методом фотометрії п