розділ 2 книги 5 ЦК України дає підстави стверджувати, що на відміну від раніше чинного законодавства, недоговірні зобов'язання значно поширено, а вже існуючі - вдосконалено. У зв'язку з цим виникає потреба ґрунтовного теоретичного дослідження недоговірних зобов'язань взагалі та їхньої класифікації. Звісно, що у межах цього зробити дослідження це неможливо, але для визначення місця зобов'язань, які є предметом дослідження, зроблено спробу здійснити короткий огляд недоговірних зобов'язань.
В результаті того, що недоговірні зобов'язання самі по собі є достатньо неоднорідними, за підставами виникнення їх можна поділити на регулятивні та охоронні. Відмінність регулятивних зобов'язань полягає в тому, що вони виникають з правомірних дій, наприклад, правочинів. Охоронні зобов'язання є, як правило, результатом цивільних правопорушень.
В основі цього поділу лежать також правові норми, що регулюють суспільні відносини. Норми, що породжують регулятивні недоговірні зобов'язання, мають свою специфіку, а саме: "Ці норми регулюють "нормальні" суспільні відносини, установлюють "нормальні" правовідносини зобов'язального типу, оскільки один із суб'єктів цього правовідношення зобов'язаний зробити певні дії, а інший вправі вимагати здійснення цих дій".127 Недоговірні регулятивні зобов'язання хоча і виникають за відсутності погодженої волі його суб'єктів, останні пов'язані між собою взаємними правами та обов'язками зобов'язального характеру128. Виконання цих зобов'язань забезпечується відповідними санкціями - несприятливими для суб'єкта правовими наслідками, передбаченими законом на випадок порушення129.
З аналізу ст. 11 ЦК України можна зробити висновок про те, що регулятивні недоговірні зобов'язання можуть виникати з односторонніх правочинів, актів, органів державної влади або місцевих органів, деяких юридичних вчинків, рішень суду, подій. Тому з висновку про те, що зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди виникає з односторонніх правочинів, випливає ще один важливий висновок, а саме: якщо публічна обіцянка винагороди є одностороннім правочином, то зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди повинно бути віднесене до недоговірних зобов'язань.
Цивільний кодекс УРСР та РРФСР 1963 року не визначали конкретно, до якого виду зобов'язань відносяться зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди (конкурсом), погляди ж вчених-цивілістів були різними: одні - хто вважав обіцянку винагороди офертою, звісно, вважали такі зобов'язання договірними; інші, хоч і визнавали публічну обіцянку нагороди (конкурс) одностороннім правочином, але до недоговірних зобов'язань указані зобов'язання не зараховували130.
Цивільний кодекс України чітко вирішує це питання на користь визнання зобов'язань у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди недоговірними зобов'язаннями. Але виникає інша проблема: місце зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди у системі недоговірних зобов'язань.
Вже було зазначено, що недоговірні зобов'язання можуть бути регулятивними та охоронними. Класифікаційним критерієм у цьому випадку виступають підстави виникнення зобов'язання. Стосовно зобов'язань, що регулюються у ЦК України, а їх шість видів, то до регулятивних, тобто таких, що є результатом вчинення одностороннього правочину, адміністративного акту чи юридичного вчинку, можна зараховувати зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди, зобов'язання, які виникають з факту рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи та вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення. Об'єднуючим критерієм для цих видів зобов'язань є правомірність дій, що ведуть до виникнення зобов'язання.
У рамках регулятивних недоговірних зобов'язань можна відокремити зобов'язання з односторонніх правочинів та інших односторонніх дій. Так, зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди та вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникають з односторонніх правочинів, а зобов'язання, які виникають з факту рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи - з юридичних вчинків.
Навпаки, охоронні зобов'язання виникають, як правило, з неправомірних дій (правопорушень, деліктів). У рамках правоохоронних зобов'язань можна виділити три типи - зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та зобов'язання у зв'язку зі створенням загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Класифікацію недоговірних зобов'язань можна здійснити за іншим критерієм, наприклад, у залежності від того, чи є змістом зобов'язання відшкодування шкоди (окрім, у деяких випадках, інших обов'язків).
За цим критерієм можна умовно виокремити дві групи зобов'язань:
а) зобов'язання, змістом яких є обов'язок відшкодування шкоди: вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, що регулюються гл. 79 ЦК України (але в цьому випадку мова йде про відшкодування витрат); рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (гл. 80 ЦК України); створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної або майну юридичної особи (гл. 81 ЦК України); зобов'язання відшкодування шкоди з різних підстав, передбачених гл. 82 ЦК України; набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК України);
б) зобов'язання, які не мають такого змісту: публічна обіцянка винагороди (гл. 78 ЦК України);
Останні зобов'язання дуже схожі на квазідоговори з римського права, тому що за своїм характером та змістом мають багато спільного з договірними зобов'язаннями. Це стосується і порядку їх виконання, припинення. Крім того, умовою різновиду публічної обіцянки винагороди - конкурсу, може бути укладення договору з переможцем конкурсу. Для інших недоговірних зобов'язань важко навести приклад, коли буде укладено договір між сторонами зобов'язання.
- Київ+380960830922