РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСТРАДИЦІЇ
2.1. Механізм правового регулювання екстрадиції: поняття та структура
Загальновідомо, що немає нічого більш практичного, ніж хороша теорія. Це
положення цілком може бути застосоване і до відносно нового у правовій системі
України правового явища, яким є екстрадиція, що останні роки в Україні
розглядалося тільки в статиці, тоді як об’єктивно назріла потреба
теоретико-правового дослідження його динамічного аспекту, вивчення питання
взаємодії засобів правового впливу на так звані екстрадиційні відносини.
Враховуючи, що самі екстрадиційні відносини характеризуються низкою
особливостей, очевидно, можна говорити і про існування специфічного комплексу
правових засобів, націленого на регулювання цих відносин. Для позначення
останнього правова наука зазвичай послуговується терміном “механізм правового
регулювання”, поява якого ознаменувала цілу епоху в розвитку правової думки
радянського часу. Підвищена увага до поняття механізму правового регулювання як
такого сприяла його науковій розробці на галузевому рівні [93; 94]. Сучасна ж
правова наука дещо відійшла від даного поняття. Більш того, у літературі
останнім часом висловлюються сумніви щодо правомірності використання за умов
гуманітаризації теоретичних знань про державу і право поняття механізму
правового регулювання, яке є наслідком причинно-механістичної картини світу
[95, c. 117 - 119]. Попри це, у цілях даного дослідження розгляд категорії
механізму правового регулювання екстрадиції, як вбачається, не втрачає
актуальності, оскільки він дасть змогу системного уявлення про природу та
сутність екстрадиції як явища, її динамічні властивості. Поряд з тим поняття
механізму правового регулювання, за словами проф. Бобильова А.І., дозволяє такі
явища правової дійсності, як норми, правовідносини, юридичні акти уявити в
робочому системному вигляді, що характеризує результативність правового
регулювання; виявити специфічні функції, які виконують ті чи інші юридичні
явища в правовій системі, показати їх взаємозв’язок [96, c. 107].
Треба зауважити, що в теорії права існує декілька підходів до розуміння
загального механізму правового регулювання. Так, в силу однієї з точок зору
механізм правового регулювання є механізмом специфічно юридичної дії норм. До
його складу входять норми, правовідносини, суб’єктивні права та обов’язки [97,
c. 65]. Більш визнаною і сприйнятою є розроблена Алексєєвим С.С. теорія
механізму правового регулювання, згідно з якою під механізмом правового
регулювання треба розуміти взяту в єдності всю сукупність юридичних засобів, за
допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини [98, c.
30]. Враховуючи поліваріантність підходів до поняття механізму правового
регулювання, в літературі було запропоновано виділяти поняття механізму
правового регулювання у вузькому (1-а точка зору) та широкому (2-а точка зору)
розуміннях [94, c. 6].
При дослідженні механізму правового регулювання екстрадиції автор виходитиме із
широкого розуміння механізму правового регулювання. Під цим кутом зору сам
механізм правового регулювання екстрадиції можна розглядати як систему
нормативно визначених засобів впливу на екстрадиційні відносини, який [вплив]
здійснюється для забезпечення ефективності співробітництва у сфері надання
правової допомоги у кримінальних справах з метою сприяння процесу реалізації
охоронних кримінально-правових відносин.
Механізм правового регулювання екстрадиції як система, тобто множина
взаємопов’язаних між собою компонентів, впорядкована за відношеннями, що
наділені цілком визначеними властивостями [99, c. 11], має низку характеристик,
які потребують окремого пояснення. Так, однією з властивостей механізму
правового регулювання екстрадиції (як і будь-якого механізму правового
регулювання) є те, що він належить до тих систем, “в яких взаємодія елементів
характеризується умовною поетапністю впливу однієї ланки (елемента) на іншу, в
результаті чого з’являється елемент, наділений новими у порівнянні із
попереднім елементом властивостями” [100, c. 43]. Такими елементами механізму
правового регулювання екстрадиції, подібно до загального механізму правового
регулювання, виступають екстрадиційні норми, екстрадиційні правовідносини, акти
застосування екстрадиційних норм та акти реалізації суб’єктивних прав та
юридичних обов’язків. В межах даної системи як цілісного утворення не
виключається дослідження названих складових як її елементів. Однак, з огляду на
те, що елемент є "тим основним у складі речі, із чого річ складається, до того
ж <саме> воно не ділиться <далі> за видом…" [101, c. 81], та враховуючи, що
кожна із складових сама по суті є "системою" в межах системи, доцільніше
названі одиниці механізму правового регулювання екстрадиції надалі іменувати
компонентами. Крім того, як самостійний компонент (ланку) механізму правового
регулювання екстрадиції пропонується розглядати юридичні факти, автономність
яких проявляється, зокрема, тоді, коли вони відіграють роль "правопороджуючих"
обставин. Так, виникнення екстрадиційних правовідносин пов’язується із
сукупністю юридичних фактів – фактичним складом, в утворенні якого “беруть
участь” фактичні обставини, що передбачені нормами різних галузей права. Треба
зазначити, що позиція про виділення юридичних фактів як самостійного компонента
механізму правового регулювання в літературі поділяється як
науковцями-дослідниками загальної теорії права [102, c. 14], так і
вченими-представниками галузевих наук [103, c. 64].
- Київ+380960830922