РОЗДІЛ 2
ТЕХНОЛОГІЇ ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
У розділі на основі застосування неокласичної двохсекторної економіко-математичної моделі впливу оборонних витрат на розвиток економіки держави проаналізована ситуація в Україні, виявлені закономірності впливу оборонних видатків та видатків на науку на розвиток економіки держави, що дає можливість вжити своєчасних заходів державним структурам при прийнятті управлінських рішень саме на стадії наукового передбачення та прогнозу; на основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу взаємозалежності оборонних витрат та розвитку економіки країн світу виявлена закономірність, що оборонні витрати мають як негативний так і позитивний вплив на розвиток економіки; визначена інноваційна складова потенціалу технологій подвійного призначення.
2.1. Економіко-математична модель впливу оборонних технологій на забезпечення оборони та розвиток економіки держави
З метою вивчення та вирішення в умовах України проблеми взаємодії оборонних та цивільних технологій застосуємо неокласичну модель взаємозв'язку витрат на оборону i розвитку економіки держави, яку розробили М. Мюллер та К. Атезоглу [77] (взято [4]). Їхня теоретична платформа базується на розробках структури функцiонування виробництва, його закономiрностей, якi були знайденi iншим вченим - Федером у 1982 році для того, щоб пояснити зв'язок мiж витратами уряду i економiчним зростанням. Теоретична структура Федера, а також її компоненти були використанi Мюллером i Атезоглу у 1990 році для того, щоб розкрити взаємозв'язок мiж витратами на оборону i розвитком економіки у США.
При визначеннi рівня розвитку економіки держави, на доповнення до iснуючих традицiйних факторiв виробництва, додаються витрати на оборону i технологiчнi змiни.
Оборонний сектор економiки розглядається як iнтегруюча складова щодо цивiльного сектора економiки. Цивiльний сектор економiки може мати позитивний вплив з боку деяких складових компонентiв оборонної економiки. Для прикладу - це новi технiчнi i технологiчнi розробки i винаходи, а також висококвалiфiкована робоча сила. Разом з тим, для розвитку цивiльного сектора економiки можуть бути такi перепони, як нестача висококваліфікованих працiвникiв i вчених, що викликана потребами оборонного сектора, обмеженiсть iнвестицiй через високi процентні ставки, які зумовленi необхiднiстю фiнансування оборонного сектора економiки. Цi сили знаходяться за межами контролю цивiльного сектора i розглядаються як генеруючі складовi, що впливають на цивiльний сектор економiки.
У попереднiх дослідженнях витрат на оборону i розвитку економіки держави силами технологiчних змiн нехтували. Приєднання технологiчних змiн дозволяє запропоновану теорiю впливу оборонних витрат на розвиток економіки держави порiвнювати з неокласичною теорiєю економiчного зростання, яка, згiдно Р. Солоу, придiляє особливу увагу ролi технологiчних змiн.
Економіко-математична модель двох секторiв виробництва включає витрати на оборону, як складову частину цивiльного сектора, яка залежить вiд технiчних змiн як у цивiльному так i оборонному секторах економiки.
Ця модель виводить єдине рiвняння розрахунку тенденцій розвитку економіки держави, з урахуванням впливу факторiв виробництва, технiчних змiн i витрат на оборону. Теоретична модель передбачає, що економiка має два сектори - цивiльний i оборонний. В моделi передбачається, що оборонний сектор створює складовi, якi впливають на цивiльний сектор. Такий вплив може бути як позитивним, так i негативним, може перебувати поза контролем цивiльного сектора.
Двохсекторна виробнича модель економiки виражається такими загальними виробничими функцiями:
D = А (t) ( F (Ld,Kd), (2.1)
C = B (t) ( G ( Lc,Kc,D), (2.2)
де D - продукцiя оборонного сектора економiки; C - продукцiя цивiльного сектора економіки; A (t) i B (t) - виражають промiжнi технологiчнi змiни Хiкса у вiдповiдних секторах; Li - вихіднi данi працi в ith секторi ; Ki - основний капiтал в ith секторi. Передбачається, що виробничі функцiї мають два постiйнi джерела i є зростаючими вiдносно L, K, t та зовнiшнього фактора D.
Загальна продукцiя Q дорiвнює:
Q = D + C, (2.3)
де продукцiя цивiльного сектора економiки С включає все економiчне виробництво, яке не визначається як продукцiя обороного, тобто вона включає лише продукцiю необороного сектора, сукупнiсть державного i приватного секторiв.
Загальнi вихiднi данi визначаються як:
L = Ld + Lc, (2.4)
K = Kd + Kc, (2.5)
де L i K - загальна кiлькiсть працi i капiталу, що використані в економiцi.
Технологiчнi змiни, що вiдбуваються в оборонному секторi, можуть бути не схожi на тi, що вiдбуваються у цивiльному секторi, тому передбачається, що вони пропорцiйнi один до одного вiдповiдно до:
A (t) / B (t) = 1 + ???????????? (2.6)
де ? - фактор пропорцiйностi технологiчних змiн, що не є постійною величиною.
Гранична продуктивнiсть працi i капiталу не може бути однаковою в обох секторах економiки. Гранична продуктивнiсть фактора виробництва є додатковою продукцiєю, яка виробляється в результатi використання додаткової частини фактора, без змiн iнших факторiв, якi впливають на обсяг цивiльного чи оборонного сектора. Розмежування зробленi з метою вивчення рiзницi в граничнiй продуктивностi мiж секторами та передбачають, що гранична продуктивнiсть використаних факторiв в оборонному секторi буде дорiвнювати (1 + ?) раз вiдповiдно до граничної продуктивностi відповідних факторів в цивiльному секторi, тобто :
Fl/Gl = Fk/Gk = 1 +??, (2.7)
де Fi та Gi - граничнi продуктивності працi i капiталу у двох секторах вiдповiдно. Диференцiйований фактор продуктивностi (?) не є постiйною величиною.
Припущення, яке зроблене у рiвняннi (2.7), п