РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Під нашим наглядом знаходилися 104 хворих на хронічні запальні та ерозивно-виразкові захворювання гастродуоденальної зони у стадії загострення на тлі ХБ у стадії ремісії, у тому числі 56 (53,8%) жінок та 48 (46,2%) чоловіків у віці від 18 до 58 років. Обстежено також 30 здорових.
Усі хворі знаходилися на обстеженні та лікуванні в гастроентерологічному відділенні клініки внутрішніх хвороб №1 Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (на базі Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання).
Розподіл обстежених хворих за статтю і віком представлено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за віком і статтю
ХворіВік (роки)Всього<2020-3031-4041-50>50абс.%абс.%абс.%абс.%абс.%абс.%Жінки 2035,71221,41221,4814,347,25653,8Чоловіки 1633,31633,3816,848,348,34846,2Всього 3634,62826,92019,21211,687,7104100
З даних, що представлені в табл. 2.1, видно, що серед обстежених хворих переважали пацієнти у віці до 30 років (вони складали 61,5% випадків). Причому, дещо частіше на хронічні захворювання гастродуоденальної зони на тлі ХБ в молодому віці (до 30 років) страждали чоловіки - серед них частота зустрічаємості хворих такого віку склала 66,6%, а серед жінок - 57,1%. Навпаки, серед жінок частіше зустрічалися пацієнти у віці від 31 до 50 років - в 35,7% випадків, тоді як серед чоловіків відповідна частота складала 25,1%. Хворі старші, ніж 50 років, зустрічалися з невеликою, але майже однаковою частотою серед чоловіків та жінок (відповідно 8,3% та 7,2%).
Вік та стать здорових були порівнянні з віком та статтю хворих. Так, серед здорових було 16 (53,3%) чоловіків та 14 (46,7%) жінок у віці від 18 до 56 років.
Давність захворювання частіше складала від 1 до 5 років - у 48 (46,2%) хворих, дещо рідкіше від 5 до 10 років - у 32 (30,8%) хворих. З однаковою частотою зустрічалися пацієнти з давністю захворювання до 1 року та понад 10 років - по 12 (11,5%) хворих. Відповідні дані представлені на рис. 2.1. Давність ХБ складала від 1 до 7 років.
Серед обстежених хворих 32 (30,8%) пацієнта страждали на хронічний неерозивний гастродуоденіт - ХНГ (без наявності виразок або ерозій); у 50 (48,1%) хворих було діагностовано ВХ та у 22 (21,1%) - ХЕГ. Серед хворих на ВХ переважали пацієнти з наявністю виразки в ДПК - 20 (40,0%) пацієнтів, з тією самою частотою виявляли сполучену локалізацію виразкового дефекту - і в шлунку, і в ДПК; виразка шлункової локалізації мала місце в 20,0% (10 хворих) випадків.
Рис. 2.1. Розподіл обстежених хворих за давністю гастродуоденальної патології.
Серед хворих на ХЕГ ерозії локалізувалися в луковиці ДПК у 8 (36,4%), а в антральному відділі шлунка - у 7 (31,8%) хворих, у 7 (31,8%) хворих ерозії мали місце і в шлунку, і в ДПК. Розподіл хворих за нозологічними одиницями з урахуванням локалізації ерозій та виразок представлено на рис. 2.2.
Супутня патологія органів травлення була представлена ГЕРХ - у 24 (23,1%) хворих, у тому числі з наявністю хіатусної кили - у 12 (11,5%) хворих, хронічним панкреатитом - у 12 (11,5%) хворих, хронічним холециститом - у 24 (23,1%) хворих, хронічним реактивним гепатитом - у 8 (7,7%) хворих, синдромом подразненої кишки - у 8 (7,7%) хворих, спайковою хворобою - у 2 (1,9%) хворих, ішемічною хворобою серця - у 5 (4,8%) хворих, цукровим діабетом - у 5 (4,8%) хворих. У 44 (42,3%) хворих супутньої патології не було.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих за нозологічними одиницями.
Нр було виявлено (хоча б одним з трьох методів, які були застосовані - див. підрозд. 2.2) у 82 (78,8%) хворих. Це дало підстави розподілити усіх обстежених хворих на дві групи: основна - інфіковані Нр (82 пацієнта) та група порівняння - неінфіковані Нр (22 пацієнта).
Нр було виявлено у 17 (56,7%) здорових.
Серед хворих основної групи переважали хворі на ерозивно-виразкові ураження гастродуоденальної зони: до цієї групи було віднесено 46 з 50 хворих на ВХ та 16 з 22 хворих на ХЕГ. Крім того, до основної групи увійшли 20 хворих на ХНГ. У групі порівняння, навпаки, переважали хворі без ерозій та виразок - 12 пацієнтів. До тієї самої групи було віднесено 3 хворих на ВХ шлунка, 1 хворого на ВХ ДПК та 6 хворих на ХЕГ. У останніх 10-ти хворих групи порівняння в анамнезі була вказівка на частий (1-3 рази на тиждень протягом 1-5 років) прийом НПЗЗ для купірування головного болю, болю у попереку. Розподіл обстежених хворих двох груп за нозологічними одиницями представлено на рис. 2.3.
За даними вивчення функції зовнішнього дихання (ФЗД) дихальна недостатність не була виявлена в жодному випадку, що і дозволило вважати ХБ у наших пацієнтів необструктивним.
Рис. 2.3. Розподіл хворих за нозологічними одиницями в залежності від інфікованості Нр.
2.2. Методи дослідження.
У всіх хворих проводили розпитування - з'ясовували скарги, анамнез; виконували фізикальне обстеження. Крім того, усім хворим досліджували показники загальних аналізів крові та сечі. Такі самі дослідження проводили здоровим.
Для вивчення стану слизової стравоходу, шлунка та ДПК при надходженні у клініку, а потім через 4 тижні після закінчення лікування хворим виконували ФЕГДС апаратом Olympus GIF Q10 (Японія). При цьому звертали увагу на наявність набряку, гіперемії, ерозій, виразок, рубцево-виразкової деформації луковиці ДПК, а також на тонус кардиального сфінктеру, воротаря, на наявність гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів. Під час ФЕГДС до лікування проводили уреазний тест (набори виробництва Українського НДІ гастроентерології, м. Дніпропетровськ), а також біопсію фундального, антрального відділів СОШ та СОДПК. Таким чином, Нр виявляли за допомогою уреазного тесту та забарвлення гістологічних зрізів за Гімзе [8]. Ступінь вираженості результатів обох тестів оцінювали напівкількісно. При відсутності Нр результат вважали негати
- Київ+380960830922