РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ПОЗИЦІЇ ОФІЦІЙНОГО ПЕТРОГРАД ЩОДО ПОЛЬСЬКОГО ПИТАННЯ У 1914 - поч. 1917 РР.
(КОНЦЕПЦІЇ, ПРОЕКТИ, РІШЕННЯ)
2.1. Польська проблема в політиці Росії напередодні та на початку Першої світової війни
До початку XX століття Польща залишалася розділеною між трьома державами: Росією, Австро-Угорщиною і Німеччиною. До складу Російської імперії входили землі, які отримали назву Царства Польського. Термін "Царство Польське" перестав офіційно вживатися з 1832 р., коли після повстання 1830-1831 рр. була проведена реформа управлінням: Польський сейм і Державна рада ліквідовувалися, управління польською територією здійснював Намісник за допомогою Ради і комісії, воєводства перейменували в губернії?. Німецька імперія забрала територію Познаньщини, Мазовії, Помор?я та Сілезії. До Габсбурзької монархії відійшли території, названі Королівством Галичини і Лодомерії.
Польська територія в етнічному плані не була однорідною. В Галичині, особливо у східній її частині, польське населення зосереджувалося в основному в містах, у сільській місцевості поляками були в основному поміщики, а селяни належали до східнослов?янської гілки. Австрійці називали їх русинами чи рутенами. У східній частині Царства Польського - Седлецькій, Люблінській губерніях - населення також було змішаним, а селянство в основному - українським і білоруським. Західні польські землі охоплювали як райони компактного проживання поляків, так і райони зі змішаним польсько-німецьким населенням. Етнічна строкатість польських територій слугувала причиною багатьох конфліктів і найчастіше ускладнювала управління ними.
Одним із підсумків розділів Польщі між Австрією, Німеччиною та Росією було різне становище польського населення на території названих держав з кінця XVIII ст.
У Німеччині на початку XX ст. становище поляків було складним. Прусський уряд приступив до широких антипольських заходів: здійснювалися спроби припинення викладання Закону Божого польською мовою; призупинення росту польського землеволодіння. 6 січня 1908 р. прийнято закон, який надавав право уряду на відчуження польських земель не більше 70 тис. га у князівстві Познанськім і Східному Помор?ї. У 1914 р. обговорювався проект нового закону - статут про парцеляцію, що передбачав надання уряду переважаючого права придбання будь-якого земельного майна більше 10 га для перепродажу його селянам, що також мало потягнути за собою скорочення польського землеволодіння в Пруссії. Вживалися і заходи, що обмежували використання польської мови в громадському житті. У 1907 р. німецький канцлер фон Бюлов вніс до рейхстагу новий закон про товариства і збори. В одному з параграфів цього законопроекту зазначалося, що суперечки на публічних зборах повинні вестися німецькою мовою, а винятки допускалися лише для проведення на території Німеччини міжнародних конгресів, а також виборчих зібрань по виборах до рейхстагу і до ландтагів. З деякими змінами проект прийняли 4 квітня 1908 р. До тексту закону внесли поправку, яка допускала виняток проведення протягом найближчих 20 років зібрань німецькою мовою в тих районах, де населення, що розмовляє цією мовою перевищує 60 % ?256, с. 18?. За офіційними даними про національний склад населення в цих землях, у багатьох районах ненімецьке населення перевищувало 40 % ?301, с. 75?. Не зупиняючись детально на характері польської політики Росії й Німеччини, зазначимо, що в цілому права польського населення, яке знаходилося в складі Росії і, особливо Німеччини, були обмежені. Це виражалося в основному у правах на вживання рідної мови, у діяльності місцевих установ і конфесійній політиці.
Ситуація на польських землях Австро-Угорщини істотно відрізнялася від ситуації на польських землях Німеччини та Росії. Тут протягом усієї другої половини XIX ст. постійно розширювалося самоврядування краю зі збереженням панівної ролі польського населення. Вже в 1869 р. постановою "щодо мови діловодства імператорських і королівських закладів і осіб та судових установ у Королівстві Галицькому" було встановлено, що мовою внутрішнього діловодства і зносин з державними установами, посадовими особами і судовими органами Галичини визнається мова польська. Польською мовою "проводилися ділові зносини обласних установ прокурорського нагляду з особами і судовими установами області" ?288, с. 36?.
Польською мовою велося викладання в Краківському і Львівському (за винятком кількох кафедр) університетах, ряді технічних навчальних закладів. Польські навчальні заклади в Австро-Угорщині користувалися популярністю серед поляків з Познані і Царства Польського. До 1904 р. міністри-поляки в австрійських кабінетах не були рідкістю. Польське коло в палаті депутатів парламенту Австрії було однією з опор внутрішньої і зовнішньої політики Дунайської монархії. В Галичині польські великі землевласники правили фактично автономно ? 295, с. 202-203?.
У російській частині Польщі - Царстві Польському - після повстання 1863 р. проводилася досить послідовна й успішна русифікаторська політика. З 1864 по 1904 р. у всіх навчальних закладах Царства Польського викладання велося російською мовою. Відповідно до законодавства, що діяло у Російській імперії, викладання польської мови передбачалося тільки у Варшавському університеті, у середніх і вищих навчальних закладах Варшавського округу і 9 західних губерніях. Польською мовою відбувалося викладання Закону Божого для католиків. Діловодство адміністративних і судових установ у "російській" Польщі велося російською мовою. Ці заходи не зменшили прагнення поляків до культурної автономії, а події 1905 р., створення Державної Думи й об'єднання в ній польських депутатів тільки посилили ці тенденції. Поступово зникали елементи колишньої польської самостійності: були ліквідовані інститут намісництва, місцеві польські адміністративні органи, уніфікована у відповідності із загальноімперськими нормами фінансова система та система військової служби.
Особлива складність польського питання як зовнішньополітичної проблем
- Київ+380960830922