РОЗДІЛ 2. КОНФІКСАЛЬНА ПІДСИСТЕМА ІМЕННИКА ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОЇ МОВИ
2.1. Конфікси з постпозитивним компонентом -ьj(е)
Слов'янський -ьje походить від і.-є. *-iio (*-ijo) [131, 287; 99, 58; 242, 86], який давав у праіндоєвропейській мові похідні з абстрактним і збірним значенням. У праслов'янській мові -ьje досить активно продукував nomina abstraсta, nomina loci та nomina collectiva середнього роду. У цій словотвірній групі спеціальний інтерес становлять nomina colleсtiva та nomina loci. Збіг словотворчих засобів для nomina abstraсta та nomina colleсtiva не повинен викликати подиву: і та, і інша категорії протиставляються словам-сингулятивам, які позначають обчислювані предмети, включаючи абстрактні назви, імена на -ьjе - утворення від старих прикметників середнього роду на -iios і, відповідно, виражали певний нечленований об'єкт, що мав якість, виражену у вихідному прикметникові. Те саме можна сказати й про nomina loci. Останні можуть розглядатись як множини предметів, просторово об'єднаних і нечленованих під цим кутом зору [128, 24]. А.Мейє, Ф.Славський стверджують, що, слугуючи для творення абстрактних іменників середнього роду, слов'янський суфікс -ьje був необмежено продуктивним [131, 287; 242, 85], оскільки приєднувався до будь-якого пасивного дієприкметника і давав абстрактний іменник від будь-якого дієслова [131, 287]. С.Бернштейн, уточнюючи положення А.Мейє, зазначає, що віддієслівні іменники від перехідних дієслів могли виникнути тільки тоді, коли сформувалися суфікси -(е)nьje та -tьje й ці основи стали вказувати тільки на процес дії. Утворення в праслов'янській мові основ на -ьje належить до того пізнього періоду, коли вже в системі дієслова на основі пізніших протиставлень сформувалася чітка система видового дієслівного протиставлення [див. 10, 298].
Ж.Варбот, кваліфікуючи -(е)nьje та -tьje як ускладнення первинного -ьje, вичленовує такі послідовності з цим компонентом.
Іменники на -nьje/-enьje, утворені від основ пасивних дієприкметників минулого часу на -n- та -en- шляхом приєднання суфікса -ьje. Розподіл суфіксів -n- та -en- у цих іменниках відповідає розподілові їх у відповідних дієприкметниках: -n- сполучається з дієслівними основами на -e- та -а- і з коренями з кінцевим -а; -en- - з коренями на голосний і з основами на -no-/-nov- та -і- [див. 24, 94]. Однак ще в праслов'янській мові почався, очевидно, процес перерозкладу в іменах цього типу з виділенням у результаті єдиного суфікса -(e)nьje, що продукував імена зі значенням дії (та її результату) від більш широкого кола дієслів, ніж те, для якого можливим було творення дієприкметників на -n- та -en- [див. 24, 95]. Суфікси -nьje та -enьje пов'язані між собою, окрім функціональної схожості, відношеннями додаткового розподілу. В іменниках, що не є відприкметниковими утвореннями, -nьje поєднується з дієслівними основами на -e- й -а- з коренями з кінцевими -e- та -у-; -enьje приєднується до коренів з кінцевими приголосними, r, e/ьn (жьнение) та і (при цьому на межі кореня й афікса з'являється v: опочивение), до основ на -no-/-nov- та -і-. Отже, -nьje та -enьje можуть розглядатись як варіанти одного суфікса [див. 24, 95].
Серед іменників, котрі містять послідовність суфіксів -tьje, виділяються передусім дві групи, відповідно до двох типів похідних, що послужили твірними основами, з якими поєднується суфікс -ьje. По-перше, -ьje може приєднуватися до основ пасивних дієприкметників минулого часу з -t-: възятие (възятъ), питие (питъ) і т.ін. По-друге, -ьje може сполучатися з основами на -tь: забытие - забыть, датие - дать, пошьстие - пошьсть. Єдиний (цілісний) суфікс -tьje приєднувався також до дієслівних коренів на і (съгнитие), и (плутье, рютье), r (понертие), можливо, - й на приголосні (пор. ястие) та до основ на -і- (творитие) та -no- (потягнутие) [див. 24, 95].
Безперечно, певну роль у формуванні єдиного складеного суфікса -tьje відіграли імена на -tьje обох типів - як віддієприкметникові, так і відіменникові утворення, однак невелика кількість пар типу пошьстие - пошьсть у порівнянні з типом възятие - възятъ та роль віддієприкметникових дериватів у формуванні функціонально близького суфікса -(е)nьje переконують у тому, що основною базою для виділення -tьje послужили віддієприкметникові іменники [див. 24, 95-96].
На думку Г.Ращинської, С.Бернштейна, виникнення нових суфіксів -(е)nьje, -tьje порушило зв'язок віддієслівних іменників з пасивними дієприкметниками. Твірними основами для віддієслівних іменників стали інфінітивні основи [160, 7; 10, 299].
2.1.1. Конфікс *bez(ъ)-...-ьj(е). Праслов'янський *bez, *bez- "без" мав пізніший варіант з кінцевою огласовкою *bezъ-: якщо припустити ранній характер варіанта *bezъ-, його все одно слід визнати відносною інновацією праслов'янської мови при вихідному праслов'янському *bez-. Наявність прийменника-префікса з кінцевим голосним у праслов'янській мові не суперечить загальнопраслов'янській тенденції до відкритого складу. Як і в інших подібних випадках, складоподіл тут відбувався перед групою приголосних (-z прийменника + приголосний початок наступного складу). Цьому злиттю сприяло вживання псл. *bez- як проклітики [ЭССЯ ІІ 9-10].
Злиття з подальшим іменником та функція проклітики прийменника *bez- близько підводить сполучення "*bez- + Р.в. імені" до складних імен, у структурі котрих наявний *bez-. Про це свідчать приклади сполучень, побудованих на базі словосполучення *bez- + Р.в. імені, пор. цслав. бєзобъдаи pauper; бєз объда sine divitis. Найхарактернішою рисою слов'янського *bez- є виключно приіменний характер цього прийменника-префікса. Як заперечення bez- відповідає дієслівно-іменному пе- [ЭССЯ ІІ 10]. Аналізуючи конфіксальні утворення, укладачі "Этимологического словаря славянских языков" говорять тільки про ад'єктивні за своєю сутністю, але рано субстантивовані деривати (*bezdъbna, *bezdъbnо, *bezdъbnъ). Початкова належність до прикметників імовірна і в тих випадках, коли маємо справу лише з іменниками без відповідних прикметників (*be
- Київ+380960830922