РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄСЛІВ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ
80
2.1. Дієслова емоційного стану у функціонально-ономасіологічному аспекті
вивчення
80
2.2. Статистичний параметр функціонально-ономасіологічного аналізу
99
2.3. Контекстуальний параметр функціонально-ономасіологічного аналізу
110
2.3.1. Дієслово "відчувати"
110
2.3.2. Інші дієслова на позначення ЕС
121
2.4. Висновки
152
ВИСНОВКИ
154
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
158
ДОДАТКИ
185
Перелік УМОВНих ПОЗНАЧЕНь І скорочень
* – семантично аномальне речення
АЕ – асоціативний експеримент
ДЕС – дієслова емоційного стану
ДПС – дієслова психічного стану
ЕВ – емоційна властивість
ЕС – емоційний стан
ЕСв – емоційний стан-відношення
ЕСн – емоційний стан-невідношення
ЛЕС – Лингвистический энциклопедический словарь…– М., 1990 [129]*
[* У квадратних дужках – порядковий номер видання у Списку використаної
літератури.]
ЛЗ – лексичне значення
ЛСВ – лексико-семантичний варіант
ЛСГ – лексико-семантична група
ПВ – предикат властивості
ПП – психічний процес
ПС – психічний стан
САБ – синонімо-антонімічні блоки
СУМ – Словник української мови: В 11 т. [192]
ТГ – тематична група
ЧСУХП – Частотний словник…: У 2 т. [228]
ФОГ – функціонально-ономасіологічна група.
Adr – адресат
Caus – причина
genus-Obj – об’єкт, виражений загальним іменником у родовому значенні
Intensive – інтенсивність
Mod – спосіб
Obj – об’єкт
P – предикат
Period – періодичність
R – реакція
S – стимул
Sub – суб’єкт
В С Т У П
В останні десятиріччя серед лінгвістів зростає зацікавлення проблемою емоцій,
тому що "мова стала вивчатися не як замкнута система, а як система, в якій
задіяна людина. Людський фактор у мові включає також її емоції..." [236, с.
36]. Специфіка мовного втілення переживань, емоцій, емоційних станів значною
мірою досліджувалася у лінгвістиці. Мовознавців цікавили емоційні стани та їх
оцінка [58], мовні й когнітивні аспекти репрезентації емоційних станів
персонажів [123], семантичні особливості текстового втілення емоційного стану
[221], засоби передачі емоційного стану людини в художньому тексті [25; 35;
247], частиномовне позначення психічних станів [23; 257]. Однак, на думку низки
дослідників, саме дієслово як стилістично й семантично багата категорія має
значні можливості для їх зображення в різноманітних ракурсах і відтінках.
"Емоції нерозривно пов'язані з суб'єктом, що їх відчуває, і об'єктом, що їх
викликає. Ось чому дієслово є власне тією частиною мови, яка найбільш
пристосована для відображення емоцій" [23, с. 65 та ін.]. Вивчення дієслів на
позначення психічних станів (далі ПС) людини в сучасній лінгвістиці зумовило
накопичення значного теоретичного потенціалу: привернуто увагу до семантичних
класів таких дієслів [117; 197; 230], розглянуто їхнє місце серед інших
лексико-семантичних груп [41]; визначено інтенційно-валентні структури дієслів
психічного стану в різних мовах [74], досліджено комплексність їх змісту
залежно від функціонування [16] тощо. Важливим є аналіз семантичного змісту
дієслів ПС, яким властива більша ємність змістової структури та більш рухоме
коло значень, ніж іншим частинам мови [10; 268].
Актуальність теми дослідження. Останнім часом у дослідженні дієслівної лексики
визначилися та реалізуються особливі тенденції, які свідчать про перехід від
аналізу внутрішньої, системної організації лексико-семантичних груп та їх
взаємодії у мові до вивчення їхнього функціонування в тексті, мовленні (Ф.
Бацевич, А. Загнітко, О. Бондарко, В. Гак та ін.), пошуку етноконцептуальної
організації ономасіологічних моделей, імпліцитних смислів
функціонально-семантичних категорій, співвідношення універсального та
ідіоетнічного у системі функцій елементів [37; 202], опису мовних процесів у
синтезі: від комунікативного наміру до його втілення в дискурсі. Отже,
функціоналізм у сучасній лінгвістиці стає не просто науковою парадигмою
дослідження об'єкта в його взаємодії з середовищем, а загальнонауковою
методологією, скерованою на аналіз різних видів комунікативної діяльності в
сукупності її когніції, психологічного механізму, інтерсуб'єктивності,
стратегічності та ефективності [184]. Проте дієслова на позначення емоційних
станів у сучасній українській мові у функціонально-ономасіологічному аспекті
майже не досліджені, а саме цей аспект передбачає розгляд номінативних одиниць
у сфері комунікативно-функціональної парадигми, яка орієнтує ономасіологію на
співвідношення із синтагматичною діяльністю, тобто мовленням.
Функціональна ономасіологія дає змогу аналізувати номінативні одиниці в
діяльнісно-динамічному, комунікативно-телеологічному аспекті, що виявляє роль
"одиниць і категорій усіх рівнів у номінативній діяльності мовця, їх смислове
завдання, мету та використання у конкретному висловленні (тексті)" [32, с. 29]
з урахуванням прагматичної скерованості комунікації, її невербальних складників
[71]. Це окреслює широкі можливості для опису різних ономасіологічних класів,
зокрема дієслів на позначення емоційних станів. Однак праць, присвячених
функціонально-ономасіологічному аналізу дієслів, досить мало. Якщо на матеріалі
російського дієслова такий аналіз здійснює Ф. Бацевич [28 – 31], то в
україністиці функціонально-ономасіологічний аспект дослідження дієслів на
позначення емоційних станів, не знайшов належного висвітлення.
Ми погоджуємося з думкою О. Селіванової, що для функціональної методології
обов'язковим є "доповнення аналізу мовленнєвої діяльності та її результатів
орієнтацією на довербальні операції мислення, пам'ять, досвід, вербальну
систему знань", крім того, "функціоналізм ви