РОЗДІЛ 2
ПІСЛЯДИПЛОМНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА МОЛОДИХ УЧИТЕЛІВ У СИСТЕМІ
НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
2.1. Післядипломна психолого-педагогічна освіта молодих учителів як засіб
підвищення їхньої кваліфікації
Обґрунтувавши в першому розділі необхідність професійно-особистісного зростання
молодих учителів у системі післядипломної психолого-педагогічної освіти,
розглянемо цю систему в контексті неперервної освіти, що сприятиме визначенню в
ній умов, засобів, форм і методів навчання, за яких здійснюється неперервний
розвиток психолого-педагогічної компетентності цієї категорії педагогічних
кадрів.
Концепція неперервної освіти досліджується багатьма науковцями. Значний творчий
внесок у її безпосередню розробку було здійснено у наукових працях
В.П. Андрущенка, Н.М. Бібік, А.П. Владиславлєва, Б.С. Гершунського,
С.У. Гончаренка, Т.М. Десятова, І.А. Зязюна, О.В. Киричука, В.Г. Кременя,
В.І. Маслова, Н.Г. Ничкало, В.В. Олійника, О.М. Пєхоти, Л.П. Пуховської,
П.В. Худомінського та інших учених. Тому в науковій літературі має місце різний
підхід до її тлумачення. Як зазначає академік І.А. Зязюн,
філософсько-педагогічна ідея неперервної освіти уособлює в собі обшир декількох
змістовних цілеспрямувань. Це, передусім, усвідомлення освіти як процесу, що
охоплює
все життя людини; це – невпинне цілеспрямоване засвоєння людиною
соціокультурного досвіду з використанням усіх ланок існуючої освітньої системи;
це – дотримання означеного принципу організації освіти, освітньої політики,
спрямованої на створення умов для навчання людини впродовж усього її життя,
забезпечення взаємозв’язку і спадковості різних ланок освіти [92, с. 13].
В.Г. Осипов, проводячи соціально-філософський аналіз сучасної системи
неперервної освіти, визначає її як широко розгорнуту освітню мережу, що
здійснює процес систематичної, цілеспрямованої, послідовної освіти і
всебічного
розвитку особистості протягом усього життя [182, с. 175].
Розглядаючи управлінські аспекти неперервної освіти, В.І. Маслов підкреслює, що
це цілеспрямована, спеціально організована і керована цілісна система
перманентного формування соціального досвіду, об’єктивно необхідна для розвитку
суспільства, відповідно до соціальних потреб людини [156, с. 57]. Звертаємо
увагу й на те, що наукові означення неперервної освіти ставлять у центр уваги
категорію всебічності розвитку особистості. На думку В.Г. Осипова, у
забезпеченні неперервності в освіті рівноправними виступають дві цілі:
послідовне здійснення освіти та всебічний розвиток особистісних якостей
індивіда. Саме з огляду на те, що особистість є, насамперед, соціалізованим
індивідом, В.В. Олійник вважає, що категорію неперервної освіти доцільно
визначати як закономірність суспільного розвитку, в якому процес освіти кожного
індивіда як самоцінності є основним ресурсом створення дійсно гуманістичного
суспільства [185, с. 20].
Учені С.В. Крисюк, А.І. Кузьмінський, В.В. Олійник та ін., розробляючи окремі
положення концепції неперервної освіти, стверджують, що на сьогодні ще існує
невизначеність щодо понятійно–термінологічного апарату неперервної освіти (в
різних країнах використовують різні терміни: перманентна, довготривала,
відновлююча, довічна). Однак вона ґрунтується на певних природних підставах,
які можна визначити у формі закону розвитку і реалізації здібностей людини
протягом усього життя та її орієнтування на соціально значущі цілі, критерії,
нормативи [180, с. 22].
Згідно з нормативними документами України неперервну освіту класифіковано за
такими етапами: дошкільна – початкова загальна – базова середня загальна –
повна середня загальна – початкова професійна – вища професійна – післядипломна
[85]. Спільним для різноманітних визначень поняття „неперервна освіта” є те, що
більшість дослідників окреслюють її систему і визначають як сукупність
змістових компонентів (ланок, складових), які перебувають у відповідних
взаємозв'язках і створюють певну цілісність, єдність; як закономірність
розвитку сучасного суспільства, оскільки її функціями є продовження освіти,
забезпечення можливості здобуття нової кваліфікації, наукового ступеня на
основі наявного освітнього рівня; здійснення процесу всебічного розвитку
особистості на всіх етапах свідомого життя. Отже, неперервна освіта постає
умовою професійно-особистісного розвитку індивіда. Важливою складовою
неперервної освіти є післядипломна освіта.
Сутність післядипломної освіти визначено Законом України “Про вищу освіту”
(ст.10): “Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та
професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її
професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі
здобутого раніше освітньо–кваліфікаційного рівня та практичного досвіду”.
У цьому ж документі зазначається, що післядипломну освіту слід розглядати не
тільки як систему підвищення кваліфікації та перепідготовки дипломованих
спеціалістів, а й як форму освіти дорослих, виходячи з їх індивідуальних потреб
у здобутті певних знань, виробленні навичок і вмінь, особистісному і
професійному зростанні [84, с. 3].
Обмірковуючи шляхи модернізації системи післядипломної освіти в Україні, В.А.
Семиченко визначає таку її функціональну структуру: спеціалізація і поглиблення
знань, умінь та фахових навичок у межах спеціальностей за відповідними
програмами; стажування (на підприємствах, в організаціях, наукових установах,
закладах освіти, вітчизняних або за кордоном); підвищення кваліфікації
(систематичне оновлення та поглиблення професіоналізму не рідше як
- Київ+380960830922