РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих, що спостерігались
Виходячи з поставлених задач, було розроблено нижченаведений методичний підхід. Спочатку були проаналізовані безпосередні та віддалені результати лікування хворих, яким виконано операції зі зведенням кишки на промежину. Проведений аналіз дозволив оцінити позитивні наслідки і недоліки існуючих методів лікування хворих цієї категорії, визначити шляхи їх покращення та виробити найбільш оптимальну комплексну лікувально-діагностичну тактику.
Робота базується на результатах спостереження 91 хворого, які знаходились на обстеженні та лікуванні в обласному проктологічному центрі 6-ї міської клінічної лікарні м. Дніпропетровська за період з 1989 по 2005 роки. Хворим, які спостерігались, виконані оперативні втручання зі зведенням кишки на промежину. Крім операцій з формуванням безшовного анастомозу з надлишком, до оперативних втручань зі зведенням нами віднесені втручання з формуванням евагінаційних колоректальних анастомозів із вправленням у порожнину малого тазу, тому що у цих випадках також формується трансплантат, який зводиться на промежину для формування співустя.
Для порівняння результатів лікування хворі були поділені нами на 2 групи: контрольна група - 60 пацієнтів (1989-2002 р.р.), у яких застосовувалась загальноприйнята лікувально-діагностична тактика, і досліджувана група - 31 хворий (2003-2005 р.р.), у яких застосовувалася розроблена та вдосконалена нами лікувально-діагностична тактика. За статтю, віком та обсягом медичної допомоги на різних етапах лікування за основними клінічними характеристиками групи були репрезентативні.
Усім хворим досліджуваної групи виконано черевно-анальну резекцію прямої кишки зі зведенням ободової кишки на промежину. У контрольній групі 49 хворим виконано черевно-анальну резекцію прямої кишки, 2 - черевно-наданальну резекцію прямої кишки, 1 - резекцію прямої кишки за Дюамелем, 3 - реконструктивно-відновні операції зі зведенням ободової кишки, 4 - колектомію з черевно-анальною резекцією прямої кишки із зведенням здухвинної кишки, 1 - субтотальну дистальну резекцію ободової кишки зі зведенням висхідної кишки.
Серед 91 хворого, дані яких були проаналізовані, 31 пацієнт обстежений нами на передопераційному та на різних етапах післяопераційного періоду, 21 хворий був обстежений на різних етапах післяопераційного періоду, а 39 випадків ретроспективно аналізувались за даними історій хвороб.
Серед 91 проаналізованого хворого чоловіків було 49 (54,0%), а жінок 42 (46,0%). Співвідношення чоловіків до жінок склало 1,2:1.
Розподіл хворих, що спостерігалися, за статтю та віком наведений у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих, що спостерігалися, за статтю та віком
Стать/Вік30-39 років40-49 років50-59 років60-69 роківПонад 70 роківУсьогоЧоловіки342017549Жінки78715542Усього101227321091
Із 91 хворого, що знаходилися під спостереженням, резекція прямої кишки з приводу раку виконана 80 пацієнтам, з приводу ворсинкуватої пухлини - 1, з приводу ворсинкуватої пухлини із малігнізацією - 1, з приводу неспецифічного виразкового коліту - 1. Реконструктивно-відновні оперативні втручання із зведенням товстої кишки після операції Гартмана виконані 3 хворим. Операція Гартмана на попередньому етапі була виконана з приводу раку прямої кишки у 2 пацієнтів, з приводу залозисто-ворсинкуватого поліпу - у 1 хворого.
Субтотальна дистальна резекція ободової кишки виконана у 1 хворого з приводу неспецифічного виразкового коліту. Чотирьом пацієнтам виконана колектомія з черевно-анальною резекцією прямої кишки (1 - з хворобою Крона, 3 - з неспецифічним виразковим колітом). У 80 хворих, прооперованих з приводу раку прямої кишки, морфологічним субстратом пухлини була аденокарцинома різного ступеня диференціювання. У 4 хворих було діагностовано I стадію пухлинного процесу, при Т1-2N0M0, у 56 - II стадію, при Т3-4N0M0, у 16 - III стадію, при Т3-4N1-2M0, у 4 пацієнтів з IV стадією, при Т3-4N1-3M1 виконані паліативні черевно-анальні резекції прямої кишки, з них у 2 - проведено резекцію прямої кишки з видаленням метастазу у печінці.
Локалізація пухлини визначалась по нижньому її краю, самі ж пухлини уражали, в основному, декілька відділів прямої кишки. При обстеженні 80 хворих на рак прямої кишки було встановлено, що нижній край пухлини знаходився на відстані 6 см від лінії Хілтона у 21 (26,25%) пацієнта, 7-8 см - у 22 (27,5%), 9-10см - у 21 (26,25%), 11-12 см - у 6 (7,5%), вище 12 см - у 10 (12,5%) хворих.
У 2 випадках діагностовано ворсинкувату пухлину на відстані 6 см від лінії Хілтона (в одному випадку - з циркулярним ураженням стінки кишки, у другому - з малігнізацією).
При хворобі Крона (1 випадок) та неспецифічному виразковому коліті (4 випадки) мало місце субтотальне ураження товстої кишки. В 1 випадку неспецифічний виразковий коліт розповсюджувався на пряму кишку та ректосигмоїдний відділ ободової кишки.
Ускладнення основного захворювання серед проаналізованих хворих спостерігались у 30 (32,9%) пацієнтів: кровотеча із тканини пухлини мала місце у 5 осіб, клініка часткової кишкової непрохідності - у 24 пацієнтів, токсична дилатація ободової кишки - у 1.
Протягом обстеження були виявлені сполучені та супутні захворювання у 47 (51,6%) пацієнтів. Так, захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки діагностовано у 5 хворих, постгеморагічна анемія - у 19, хронічний холецистит та хронічний панкреатит - у 4, цукровий діабет - у 1, ішемічна хвороба серця - у 22, гіпертонічна хвороба - у 10, дисциркуляторна енцефалопатія - у 1, хронічний бронхіт - у 1, гінекологічна патологія - у 5 жінок.
У залежності від локалізації та обсягу патологічного процесу хворим виконувались різні види резекцій ободової та прямої кишок зі зведенням тонкої або товстої кишок. У таблиці 2.1.2 наведено перелік оперативних втручань, які були виконані у хворих, що спостерігалися.
Таблиця 2.1.2
Розподіл виконаних опер
- Київ+380960830922