РОЗДІЛ 2.
ОРГАНИ ПРАВОСУДДЯ ЯК ОСНОВА ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
Правосуддя як пріоритетна функція правоохоронної системи виступає не лише одним
із компонентів системи правоохорони досліджуваних країн, а її основою, базисом.
Правозастосовна діяльність судів щодо притягнення винуватих осіб до юридичної
відповідальності, вирішення ними інших юридичних конфліктів засвідчує, що
правосуддя є "серцевиною" правоохоронної функції вказаних держав.
2.1. Польська Республіка
Необхідно завважити, що Польща належить до держав, конституційні традиції яких
мають понад двохсотлітню історію. Існує думка, що Конституція Речі Посполитої
1791 р. взагалі є першою конституцією на європейському континенті [124, с. 69].
Після введення в 1997 р. у дію нової Конституції [39] у Польській Республіці
відбулася істотна реорганізація судової влади. Носіями судової влади,
інституційно відокремленої від інших видів публічної влади, визначаються
Основним законом суди, Верховний суд, Вищий адміністративний суд,
Конституційний трибунал і Державний трибунал.
Верховний суд здійснює нагляд за діяльністю цивільних і військових судів, а
його голову призначає строком на шість років Президент республіки з числа
кандидатів, запропонованих колегією всіх суддів Верховного суду. Вищий
адміністративний суд здійснює контроль за діяльністю державних адміністрацій, в
тому числі розглядає справи про відповідність конституції і законам рішень,
прийнятих органами самоврядування та державного управління. Голова цього суду
призначається в той же спосіб, що й голова Верховного суду.
У Польській Республіці конституційно передбачено діяльність ще одного органу –
Державної судової ради, котра забезпечує незалежність судів і суддів і
складається з голови Верховного суду, голови Верховного адміністративного суду,
міністра юстиції, інших осіб, призначених Президентом, суддів, Сеймом (4
депутати) і Сенатом (2 сенатори).
Державний трибунал також виступає конституційним органом, який розглядає справи
про порушення конституції і законів такими посадовими особами як Президент
республіки, прем’єр-міністр і члени уряду, члени парламенту, президент
Польського національного банку, голова Верховного контрольного комітету, члени
Державної ради з питань радіо і телебачення і начальник збройних сил. Державний
трибунал складається з голови, двох заступників голови і 16 членів, обраних
Сеймом. Головою Державного трибуналу виступає голова Верховного суду.
Конституційний трибунал Польської Республіки. У цій державі конституційне
правосуддя бере свій початок у 1982 р., коли після введення військового стану,
нове керівництво Польської об’єднаної робітничої партії вирішило піти на
новелізацію діючої тоді Конституції 1952 р. [118, с. 379-380]. Створений тоді
Конституційний трибунал реально розпочав свою діяльність лише з 1 січня 1986 р.
У цьому плані можемо відзначити, що цей Конституційний трибунал став найстаршим
органом конституційної юрисдикції серед сучасних постсоціалістичних держав.
Зауважимо, що конституційне правосуддя в Польщі не опиралося на історичні
традиції. Між двома світовими війнами за конституцією 1921 р. окремої
інституції з такими повноваженнями не було передбачено. У 1926 р. деякі
депутатські фракції подали до Сейму законопроект про створення конституційного
суду, але він так і не отримав належної політичної підтримки. Конституція 1952
р., за своїм змістом і формою відображаючи зразки сталінської Конституції СРСР
1936 р., також не передбачала заснування такого органу. В середині 70-х років у
системі вищих органів державної влади було створено Державну раду, котра, крім
інших повноважень, могла також з’ясовувати відповідність прийнятих Сеймом
законів Конституції.
Але все таки вперше питання про створення органу конституційної юрисдикції було
поставлено на порядок денний під час подій 1980-1981 років. В умовах системної
кризи тоталітарного режиму правляча партія, – Польська об’єднана робітнича
партія, – змушена була, поряд з репресивними заходами (інтернування активістів
опозиції після введення військового стану в грудні 1981 р.), піти на певні
зміни конституційної системи, які були схвалені у березні 1982 р. Внесення змін
до Конституції було оформлено у вигляді нової статті 33а, котрою створювався
Конституційний трибунал, який повинен був здійснювати контроль за
конституційністю “законів і інших нормативно-правових актів, прийнятих вищими і
центральними державними органами”. Конституційною новелою разом з тим не
встановлювалося спосіб утворення Конституційного трибуналу, його організацію,
порядок розгляду ним справ, повноваження.
Перший закон, який врегулював порядок утворення і організації діяльності
Конституційного трибуналу було схвалено лише 29 квітня 1985 р. Відомі наслідки
діяльності Конституційного трибуналу Польщі протягом 1986-1989 років. За цей
період він розглянув всього 33 справи, з них лише 3 стосувалися невідповідності
законів Сейму Конституції. З цих трьох справ лише в одній Конституційним
трибуналом було встановлено часткову невідповідність закону Конституції. До
речі, перше рішення Конституційного трибуналу (№ 1/88 від 30 листопада 1988 р.)
про неконституційність закону торкалося змін в пенсійному законодавстві [15].
Всі інші справи стосувалися конституційності нормативно-правових актів нижчого
рівня.
Після 1989 р. юрисдикція Конституційного трибуналу була розширена, зокрема він
наділявся новим повноваженням – встановлення конституційності діяльності
політичних партій. Загалом модель конституційної юрисдикції, сформована в 1985
році, функціонувала до 1997 р., коли було схвалено нову Конституцію Польської
Республіки.
Згідно положень ст.10 Ко
- Київ+380960830922