РОЗДІЛ 2. Логіцистська парадигма аналітичної
філософії: Фреге, Рассел, Вітгенштайн…… ………78
2.1. Логізація арифметики як завдання ранніх аналітиків:
штучна мова "шрифт понять" Фреге………………....………………….78
2.2. Логіко-семантичні дослідження Рассела як продовження
логіко-математичних досліджень Фреге………………..………………93
2.3. Необхідність штучної мови та антиметафізична настанова:
Фреге і Вітгенштайн……………………………………………………114
2.4. Логічний аналіз Фреге, Рассела, та Вітгенштайна як започаткування
методології аналітичної філософії……………..………………………135
ВИСНОВКИ…………………………………………..…………………….……150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………......…155
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Основи аналітичної філософії були закладені
Аристотелем, Т. Аквінським, Т. Гоббсом, Р. Декартом, Д. Локком, Д. Берклі,
Г. Ляйбніцем, Д. Юмом, І. Кантом, Ф. Брентано. Визначальне значення для її
формування та розвитку мали праці Г. Фреге, Д. С. Мілля, Б. Рассела,
Л. Вітгенштайна. За останні півстоліття аналітична філософія перетворилася із
специфічної англо-американської у світову філософську школу. Ставши надбанням
не лише англійської, американської, німецької, а світової філософської думки,
аналітична філософія посідає важливе місце у сучасному філософському дискурсі.
Визначення дослідниками аналітичної філософії або як філософського напрямку у
ХХ столітті, який домінував серед англомовної філософії, або як специфічної
техніки філософської діяльності, в основі якої арсенал аналітичної методології
(ґрунтовна постановка питань, прояснення значень, розгортання й аналіз доказів,
доведень, вироблення ідей (точок зору) та їх відстоювання), або як
"аналітичного руху" загалом, свідчить про необхідність ретельного аналізу
змісту поняття "аналітична філософія". Останнє неможливо без детальної
реконструкції картини генези аналітичної філософії, вивчення процесів, які
відбувались у ній як на початковому, так і на наступних етапах, дослідження
взаємозв’язку з іншими філософськими напрямками ХХ століття, зокрема з
феноменологією.
Отже, вибір теми "Континентальні витоки аналітичної філософії:
історико-філософське дослідження" зумовлений актуальною потребою прояснити
зміст поняття "аналітична філософія", верифікувати гіпотезу про те, що однією з
істотних передумов розвитку аналітичної філософії є філософія Г. Фреге та
дослідити концептуальні подібності й взаємовпливи філософських поглядів
Г. Фреге, Б. Рассела, Л. Вітгенштайна та Е. Гуссерля у контексті формування
цього філософського напрямку.
Стан розробленості проблеми. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття зважаючи
на кризу в математиці у європейських наукових колах було поставлене питання
логічного обґрунтування математики. Розробка німецьким математиком та філософом
Готтлобом Фреге штучної мови "Begriffsschrift" у праці "Шрифт понять" (1879)
[211] з метою застосування у математиці строгої логічної бази мала стати одним
із шляхів вирішення проблеми. Розв’язання багатьох філософських проблем могло
бути досягнуто після створення ідеальної мови з чіткими правилами для
формування точної системи основ усього знання. Філософія Г. Фреге зберігає
прямий зв’язок з актуальними філософськими проблемами сучасної науки, тому його
філософська спадщина сьогодні є предметом безпосереднього чи опосередкованого
розгляду чималого кола дослідників. Однак першими познайомилися з науковими
здобутками Фреге представники аналітичної філософії. Серед них виділимо першу
хвилю - Б. Рассел, Л. Вітгенштайн, та другу хвилю - М. Дамміт, В. Куайн,
Г. Кюнг, А. Пап, Х. Патнем, Н. Решер, Р. Рорті, Б. Страуд.
Б. Рассел та Л. Вітгенштайн продовжили дослідження Г. Фреге у галузі філософії
математики та філософської семантики. Завдяки їм праці Фреге взагалі стали
відомі науковцям. Саме з філософії арифметики Фреге, філософії математики
Рассела й Вітгенштайна розпочинався логічний аналіз, яким започаткована
аналітична філософія.
В. Куайн, Г. Кюнг, А. Пап досліджували окремі аспекти логічного вчення Фреге.
Х. Патнема, Н. Решера, Р. Рорті, Б. Страуда ідеї Г. Фреге цікавили у контексті
подальшої долі аналітичної філософії. З цього приводу серед них існують
найрізноманітніші точки зору. Найбільш комплексно філософську спадщину Г. Фреге
досліджував М. Дамміт.
Зацікавленість науковими розробками Г. Фреге останнім часом зростає. У 2000
році Г. Габріелем та У. Дате досліджено та опубліковано архів його рукописів та
наукового листування. Визнання результатів наукових розробок Фреге відбувається
як шляхом дискусій стосовно окремих проблем (різні аспекти логічного вчення та
семантичної концепції), так і відображено у ґрунтовних історико-філософських
дослідженнях. Прикладом першого можуть бути, зокрема, праці Б. Бірюкова,
Г. Гріненко, В. Кузнєцова, Г. Мецлєра, П. Мірошниченка, М. Стяжкіна,
В. Суровцева. Серед числа других назвемо праці Г. Габріеля та У. Дате,
М. Дамміта, Л. Крайзера, М. Степаніаса.
Вагомий внесок у розуміння аналітичної філософії, її визначення, джерел,
предметного поля, методів дослідження, періодизації та дотичних до неї проблем
присвячено чи мало наукових праць як західних, так і вітчизняних науковців. У
першу чергу це праці І. Бичка, Є. Бистрицького, В. Бугрова, Н. Вяткіної,
А. Грязнова, К. Жоля, А. Колесникова, А. Конверського, С. Кримського,
В. Лекторського, А. Лоя, А. Папа, В. Рижка, В. Садовського, В. Смирнова,
З. Сокулєр, П. Стросона, Б. Парахонського, Т. Пікашової, М. Поповича, Я. Флора,
Н. Юліної та ін. Хоч їхні наукові доробки дозволили багато у чому визначитись
із предметним полем аналітичної філософії, її періодизацією, проте проблеми
витоків ана
- Київ+380960830922