РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ МІЖОСОБИСТІСНИХ
КОНФЛІКТІВ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
У другому розділі дисертаційного дослідження представлено обґрунтування
методичних та теоретичних основ діагностики соціально-психологічних чинників,
що приводять до виникнення конфліктів у ранньому юнацькому віці. Виділені три
основних чинники, які обумовлюють виникнення міжособистісних конфліктів у
ранньому юнацькому віці. До таких чинників ми віднесли індивідуальний стиль
спілкування, психологічні особливості особистості молодої людини та соціальний
статус особистості.
Дослідження проводилося на базі Київського електромеханічного технікуму імені
М. Островського та Національного педагогічного університету імені М.П.
Драгоманова. У дослідженні взяли участь 126 осіб віком від 15 до 18 років, 75
юнаків та 51 дівчина.
2.1. Методичний апарат дослідження та його обґрунтування
Проблема вибору методів, адекватних для дослідження певних явищ, є ключовою для
будь-якої науки, оскільки саме методи, обрані для дослідження, визначають,
наскільки достовірну інформацію отримає дослідник.
Для вивчення психологічних особливостей певного явища традиційно можна обрати
дві стратегії – по-перше, можливе експериментальне відтворення досліджуваного
явища, а по-друге – спостереження та опис природного протікання певного процесу
чи явища [48, с. 126].
З метою забезпечення результативного вивчення такого складного феномену як
конфлікт, необхідно дотримуватися певних принципів, сформульованих на різних
методологічних рівнях: філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому
[15, с. 126].
При вивченні психологічних особливостей міжособистісних конфліктів ми
спиралися, насамперед, на принцип розвитку, який полягає у тому, що для
діалектичної філософії не існує нічого раз і назавжди встановленого, усе
безперервно розвивається та змінюється від простого до більш складного, від
вищого до нижчого і навпаки. Даний принцип вимагає при вивченні нашої проблеми
виявляти тенденції конфліктної взаємодії, відслідковувати зміни, які
відбуваються при поступовому, тривалому, безперервному протіканні конфлікту.
Знання закономірностей еволюції конфліктів дає можливість кращого їх розуміння
та точнішого прогнозування ймовірних шляхів їхнього розвитку.
Також важливим для нашого дослідження є принцип загального зв’язку
досліджуваних явищ. З точки зору філософії це означає, що будь-яке явище
необхідно вивчати, виявивши його загальні та закономірні зв’язки з іншими
явищами та елементами досліджуваної структури. Стосовно міжособистісних
конфліктів це означає, що при вивченні їхніх особливостей обов’язково необхідно
враховувати взаємозв’язок міжособистісних конфліктів з іншими видами
конфліктів, з певними психологічними особливостями особистості учасників
конфлікту, особливостями наявної ситуації взаємодії, іншими явищами та
підструктурами конфлікту.
Застосування принципу системності у дослідженні конфліктів дозволяє розглядати
їх не як прості факти міжособистісної взаємодії, а як досить складні утворення,
що складаються з ієрархічно пов’язаних між собою підсистем. Важливо виявити усі
структурні компоненти конфлікту, взаємозв’язки між ними, а також взаємозв’язки
конфлікту, який вивчається, із зовнішніми по відношенню до нього явищами.
Застосування принципу системності дає можливість дослідникові орієнтуватися у
пошуку чинників позитивних чи негативних тенденцій у розвитку того чи іншого
конфлікту.
Для успішного вивчення особливостей міжособистісних конфліктів важливо
спиратися також на методологічний принцип єдності свідомості та діяльності,
який стосовно дослідження конфліктів включає єдність наукової теорії,
експерименту та практики повсякденного життя. Порушення оптимального
співвідношення теорії та практики призводить до порушення логіки дослідження та
зменшення ефективності діяльності психологів, спрямованої на вивчення, корекцію
та попередження конфліктів.
Дослідження конфліктів також значною мірою спирається на основні закони
діалектики. Закон єдності та боротьби суперечностей показує внутрішнє джерело
розвитку конфліктів: єдність та боротьбу протилежно спрямованих сил, сторін,
тенденцій. Цей закон дає можливість зрозуміти той факт, що конфлікти, які
виникають у тих чи інших системах, можуть поряд з негативним навантаженням
нести ще й позитивне, оскільки вони носять об’єктивний характер, і у єдності та
боротьбі протилежних тенденцій криється джерело розвитку цих систем.
Закон переходу кількісних змін у якісні розкриває внутрішню динаміку
конфліктів, спонукає до пошуку закономірностей розвитку конфліктної взаємодії,
виявлення якісних та кількісних змін, які супроводжують конфлікт, та
взаємозв’язку між ними.
Закон заперечення заперечення дає можливість успішного прогнозування напрямку
розвитку конфлікту: від простіших до більш складних, від одних до інших.
Дослідження конфліктної взаємодії має цілий ряд специфічних особливостей та
пов’язане із певними методичними труднощами. Практично всі методи сучасної
психології можна застосовувати при вивченні конфліктів, хоча вони далеко не
завжди здатні забезпечити дослідникові отримання повної, вичерпної, достовірної
інформації. Насамперед слід зазначити, що психологічна наука не володіє
універсальними методиками для діагностики міжособистісних конфліктів. Для
досягнення даної мети застосовуються в основному методики, які придатні для
діагностики міжособистісних стосунків, оскільки вони дозволяють виявити цілий
ряд особливостей та труднощів, що можуть виникати між людьми у процесі
взаємодії. Найчастіше для цього
- Київ+380960830922