РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛІЗАЦІї ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ
Здійснений у попередньому розділі дисертаційної роботи аналіз капіталізаційних
процесів із найзагальніших позицій сформував необхідні теоретико-методологічні
передумови для подальшого і конкретнішого дослідження цих процесів в другому
розділі дисертаційного дослідження. В ньому ми ставимо собі з мету дослідити
розвиток капіталізаційних процесів, по-перше, з макроекономічних позицій, тобто
з того їх боку, як вони впливають на результативність функціонування
національної економіки вцілому, по-друге, виявити на загально-концептуальному
рівні характер (чи тип) впливу фактора часу на ефективність капіталізації,
по-третє, проаналізувати останні з позицій впливу на них масштабного фактора,
тобто як і яким чином змінюється капіталізаційна ефективність зі зміною
масштабів капіталізації. Реалізація вказаної мети здійснюватиметься на прикладі
економіки перехідного типу, це, по-перше, і, по-друге, на
загальноконцептуальному (а не емпіричному чи прикладному) рівні. Відмітимо
також і те, що вплив масштабного фактора на формування та зміну
капіталізаційної ефективності господарських систем буде аналізуватися з позицій
того, як на вказаний фактор реагують, по-перше, гіпокапіталізовані (2.2) і
власне чи надмірно капіталізовані системи (2.3). Вказана система цілей
обумовила і структуру даного другого розділу дисертаційного дослідження. В 2.1
досліджується вплив часового фактора (тривалості ринкового періоду) на
формування та зміну рівня капіталізаційної ефективності макроекономічних систем
перехідного типу, а у 2.2 вивчається на загально-концептуальному рівні те, як
реагують на розвиток капіталізаційних процесів так звані гіпокапіталізовані
(слабо капіталізовані) системи.
2.1. Функціональна і динамічна ефективність капіталізації економічних систем
2.1.1. Основні типи капіталізаційних ефектів : статичний, функціональний,
динамічний, гіпердинамічний і метагіпердинамічний ефекти
В даному пункті другого розділу ставиться завдання дослідити капіталізаційну
ефективність систем перехідного типу в динамічному розрізі, тобто з позицій
того, як розвиток капіталізаційних процесів впливає на результативність
функціонування економічних систем в різних ринкових періодах. Ми вже вказували
на те, що капіталізаційні (і лібералізаційні також, однак, тут мова буде йти
лише про перші) ефекти (тобто той вплив, який має капіталізація на процес
формування та зміни загального рівня економічної ефективності функціонування
тих чи інших систем) можуть проявляти себе по-різному, а саме: по-перше,
негайно, на даний момент часу, чи в поточному, як краще було б сказати, періоді
часу, по-друге, у віддаленій перспективі чи через певний і досить значний
проміжок часу (від моменту здійснення певних капіталізаційних процедур) і,
по-третє, у гіпервіддаленій (дуже значно віддаленій) перспективі (або, як
частіше кажуть економісти, в гіпердовготривалому ринковому періоді). Інакше
кажучи, ми можемо в динамічному (саме динамічному, а не функціональному чи
статичному) аналізі вказаних капіталізаційних процесів виділити принаймні три
типи ефектів (див. Додатки Е.2, Ж.1), якими вони супроводжуються. По-перше, це
статичний чи функціональний капіталізаційний ефект, який формується на поточний
момент часу і який є найпомітнішим для дослідника, а тому дуже легко фіксується
теоретично [6, 9, 121, 126, 172, 177, 197, 206, 209, 213, 214, 216]. По-друге,
динамічний капіталізаційний ефект, який значно важче “помітити”, ніж попередній
статичний чи функціональний ефект. Він проявляє себе через значний проміжок
часу з моменту здійснення певних капіталізаційних процедур (тобто, у так
званому довготривалому ринковому періоді). А тому ми дуже часто (як
економісти-практики, так і економісти-теоретики) обмежуємо себе вивченням і
фіксацією статичного чи функціонального ефекту і на цій підставі формуємо той
чи інший висновок про результативнисть чи нерезультативність капіталізації як
певного економічного процесу1
[1 Потрібно бачити певну межу між статичним і функціональним капіталізаційним
ефектом. Перший не передбачає існування будь-якого лагу часу між здійсненням
капіталізаційних процедур і формуванням капіталізаційних ефектів. А другий
допускає, що все-таки є певний проміжок часу між вказаними процесами чи діями.
Однак у даному дослідженні ми умовно будемо допускати, що статичний і
функціональний капіталізаційні ефекти є тотожніми типами ефектів і вони
приблизно проявляють себе або моментально, раптово, або через дуже і дуже
незначний проміжок часу. Однак у спеціальному аналізі капіталізації як
економічного феномену все-таки між указаними видами капіталізаційного ефекту
треба бачити різницю (наш аналіз є загальним, а не спеціальним, тому ми дану
проблему не ставимо спеціально і не розглядаємо, а вказані типи ефектів
ототожнюємо). ].
По-третє, це гіпердинамічні капіталізаційні ефекти, що вже формуються через
досить значний проміжок часу (лаг часу) від моменту здійснення певних
капіталізаційних процедур. Його “помітити” і теоретично “зафіксувати”
найважче.Тому дуже часто дослідники виходять із невірної передумови, що
капіталізація себе вичерпує вже в короткотривалому або ж в довготривалому
ринковому періодах і в гіпердовготривалому періоді вже себе ніяк не проявляє.
Гносеологічні труднощі в дослідженні гіпердинамічних капіталізаційних ефектів
не можуть бути підставою для заперечення їх існування. Вони існують реально,
але їх виявити і зафіксувати в теорії дуже і дуже важко. Але без цього наше
дослідження капіталізації буде нет
- Київ+380960830922