РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих
Для вирішення поставлених задач проведено обстеження 42 хворих на ДЕ II ст. у
віці 40-60 років, яка обумовлена ГХ та церебральним атеросклерозом. Всі хворі
знаходились на лікуванні у неврологічному відділенні ПОКЛ ім.
М.В.Скліфосовського. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб
відповідного віку.
Діагноз у хворих встановлювали на основі аналізу скарг, сукупності
анамнестичних даних, результатів клініко-параклінічного обстеження згідно
Міжнародної класифікації хвороб ВООЗ 10-го перегляду. Патогенетичними
факторами, які зумовили розвиток ДЕ II ст. були ГХ сумісно з церебральним
атеросклерозом. Наявність атеросклерозу судин ГМ підтверджувалася результатами
біохімічних та інструментальних досліджень, наявністю у пацієнтів ішемічної
хвороби серця, облітеруючого атеросклерозу судин кінцівок.
Всі обстежені розподілені на 3 групи:
I групу склали практично здорові особи (20 чоловік);
II група – хворі на ДЕ II ст., які отримували традиційну медикаментозну терапію
(22 чоловіки);
III група – хворі на ДЕ II ст., які на фоні базової терапії отримували препарат
„Інстенон” (20 чоловік).
Розподіл хворих на ДЕ II ст. за віком та статтю представлено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на ДЕ II ст. за віком та статтю
Вік
Дисциркуляторна енцефалопатія II ст., n=42
Всього
Чоловіки
Жінки
%
40-50
17
40,48
14,29
23
54,77
51-60
11,9
14
33,33
19
45,23
Крім того, для проведення морфологічних досліджень використовували
гіпоталамічну ділянку ГМ в місці локалізації супраоптичного і
паравентрикулярного ядер та тканину ГМ в місці локалізації середньої мозкової
артерії (СМА) 25 померлих людей (10 – на базі Полтавського обласного бюро
судово-медичної експертизи, 15 – на базі Полтавського обласного
патолого-анатомічного відділення ПОКЛ).
Виділені окремі 2 групи для морфологічних досліджень:
IV група – 10 осіб у віці 40-60 років, які загинули від нещасного випадку (4
чоловіки – від тупої травми тулуба, 3 – від ураження технічним електричним
струмом, 2 – від вогнепального поранення грудної клітини, 1 – від дії низької
температури) – контрольна група;
V група – 15 осіб відповідного віку, які померли від хронічної ішемічної
хвороби серця. Клінічно при житті в них діагностували ДЕ II ст.
Для підтвердження діагнозу, визначення ефективності лікування всім групам
пацієнтів (за виключенням IV та V груп), проводилось комплексне обстеження, яке
включало оцінку загальносоматичного, неврологічного, вегетативного та
психологічного статусів, вивчення стану ПАС, коагуляційного гемостазу,
ліпідного обміну, церебральної гемодинаміки та біоелектричної активності ГМ.
Всі обстеження проводилися до та після курсу 30-денної терапії.
Також всі хворі були оглянуті суміжними спеціалістами: офтальмологом,
кардіологом, психіатром, отоларингологом, ендокринологом, судинним хірургом,
гастроентерологом та ін.
Для визначення вихідного стану ВНС та виявлення ознак змін її функції була
використана карта-опитник, розроблена проф. А.М.Вейном [31,77]. Для
встановлення СВД підраховували загальну кількість балів за позитивними
відповідями на питання першого (по анкеті пацієнта) та другого (по анкеті
лікаря) розділів карти. Наявність СВД діагностували, якщо у хворого кількість
балів по анкеті пацієнта перевищувала 15 або дорівнювала 25 і більше балів по
анкеті лікаря. Крім карти-опитника, для характеристики вегетативного тонусу
вивчали показники частоти серцевих скорочень (ЧСС), частоти дихання (ЧД),
артеріального систолічного тиску (АТс), артеріального діастолічного тиску
(АТд). Також підраховували дихальний індекс Хільдебранта (Q) та вегетативний
індекс Кердо (ВІ) за формулами:
1. Q (у.од.) = ЧСС/ЧД,
ЧСС – частота серцевих скорочень за 1 хв, ЧД – число дихальних рухів за 1 хв.
Коефіцієнт свідчить про міжсистемні (серцево-судинна, дихальна системи)
співвідношення, в нормі він дорівнює 2,8 – 4,9. Відхилення від цих значень
свідчить про ступінь розузгодженості в діяльності вісцеральних систем.
2. ВІ (у.од.) = (1-АТд/ЧСС) Ч 100,
АТд – діастолічний артеріальний тиск, ЧСС – частота серцевих скорочень за 1 хв.
В нормі ВІ=0. При симпатикотонії ВІ>0, при парасимпатикотонії ВІ<0 [31,118].
Вегетативну реактивність оцінювали при проведенні проби Дан’їні-Ашнера [30].
Після 15-ти хвилин в положенні лежачи у пацієнта підраховували ЧСС за 1 хвилину
(вихідний фон). Потім подушечками пальців натискали на очні яблука до появи
легкого больового відчуття. Через 20-30с знову реєстрували ЧСС на протязі
10-15с і перераховували на 1 хвилину. В нормі пульс уповільнюється на 6-12
уд/хв, що свідчить про адекватну вегетативну реактивність. Сильне уповільнення
(парасимпатична, вагальна реакція) – підвищена вегетативна реактивність; слабке
уповільнення – знижена вегетативна реактивність; відсутність уповільнення,
прискорення пульсу – зворотня вегетативна реактивність (симпатична реакція).
Вегетативне забезпечення діяльності досліджували за допомогою ортостатичної та
кліностатичної проб (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Вегетативне забезпечення діяльності при ортостатичній пробі
Достатнє
Надмірне
Недостатнє
^АТс на 20 мм рт ст.
^ЧСС до 30 уд/хв
^АТс > ніж на
20 мм рт ст.
^ЧСС > ніж на 30 уд/хв
vАТс > ніж на
10-15 мм рт ст.
vЧСС
Дані проби розцінюються як вегетативні зміни, які забезпечують перехід із
одного положення в інше, а потім підтримують нове положення [8,31,259].
Забезпечення діяльності здійснюється переважно ерготропною системою. Тому, по
ступеню відхилення від вихідних даних
- Київ+380960830922