РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежуваних хворих
Нами обстежено 120 хворих на активні форми сифілісу (первинний, вторинний
свіжий та вторинний рецидивний), які перебували на лікуванні в стаціонарі
Львівського обласного та міського шкірно-венерологічних диспансерів. Хворих на
первинний сифіліс обстежено 28, на вторинний свіжий 40, на вторинний рецидивний
52. Із них жінок - 55, чоловіків – 65 осіб у віці від 15 до 66 років. Розподіл
хворих за статтю і віком подано в таблицях 2.1.1 і 2.1.2.
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежуваних хворих за діагнозом і статтю
Форма сифілісу
Жінки
Чоловіки
абсолютне
число
абсолютне
число
первинний
сифіліс
3,3
24
20
вторинний свіжий сифіліс
17
14,2
23
19,2
вторинний рецидивний сифіліс
34
28,3
18
15
Всього
55
45,8
65
54,2
Таблиця 2.1.2
Розподіл обстежених хворих за діагнозом і віком
Діагноз
Вік / роки
до 20
20-30
30-40
40-50
понад 50
абс. чис.
абс. чис.
абс. чис.
абс. чис.
абс. чис.
первинний сифіліс
13,8
14
48,3
24
3,4
10,3
вторинний свіжий сифіліс
10,3
22
54,4
17,9
12,8
2,6
вторинний рецидивний сифіліс
10
19,2
19
36,5
11
21,2
11
21,2
1,9
Всього
18
55
25
17
Як видно із таблиці 2.1.1, серед хворих на первинний сифіліс переважали
чоловіки, тобто їх було в 6 разів більше ніж жінок.
Розподіл серед хворих на вторинний свіжий сифіліс між чоловіками і жінками був
майже однаковим.
У хворих на вторинний рецидивний сифіліс переважали жінки. Порівняно із
чоловіками їх було в 1,9 разів більше. У віковому співвідношенні хворих на
первинний сифіліс переважали особи віком від 20 до30 років. Така ж ситуація
спостерігалася і у хворих на вторинний свіжий та вторинний рецидивний сифіліс.
Хворих від 30 до 40 років на первинний свіжий та вторинний рецидивний сифіліс
було в 2 рази менше, а на вторинний свіжий – в 3 рази менше порівняно з віковою
категорією 20 – 30 років. Найменшу кількість хворих на сифіліс складали особи
віком понад 50 років.
Середній вік первинного сифілісу є значно нижчий, ніж вторинного рецедивного.
Середній вік хворих на первинний сифіліс складав 21 рік, а вторинного сифілісу
– 29 років.
Нами проведено аналіз супутньої дермато-венерологічної патології в обстеженого
контингенту хворих. У 23,3% хворих виявлено супутні захворювання. При цьому
діагностовано такі нозологічні форми – гонорея, трихомоніаз, кандидоз,
короста,.педикульоз, аскаридоз, мікоз стоп, псоріаз, екзема. Частота супутньої
дермато-венерологічної патології в обстежених хворих показана у таблиці 2.1.3.
Таблиця 2.1.3
Супутня дермато-венерологічна патологія
Супутня патологія
Кількість хворих
Трихомоніаз
32,1
Гостра гонорея
11
39,3
Вагінальний кандидоз
25
Короста
10,7
Педикульоз
3,6
Аскаридоз
3,6
Мікоз стоп
7,1
Псоріаз
7,1
Екзема
3,6
Як видно з таблиці 2.1.3 основну частину супутньої дермато-венерологічної
патології складали захворювання, що передаються статевим шляхом (трихомоніаз,
гонорея, кандидоз, короста), що становить 75% від всієї супутньої
дермато-венерологічної патології. Привертає увагу велика кількість хворих з
трихомоніазом – 32% і вагінальним кандидозом – 25% від загальної кількості
супутньої дермато-венерологічної патології. У 3-ьох осіб (10,7%) виявлена
короста.
Таким чином розподіл обстежених хворих за статтю, віком, а також супутніми
дермато-венерологічними захворюваннями характеризують загалом особливості
епідеміології сифілітичної інфекції, що є закономірним та відповідає даним у
різних джерелах літератури.
Супутні захворювання, за своїм характером і частотою виявлення, не могли
суттєво вплинути на всю сукупність проведених нами досліджень.
У хворих на сифіліс спостерігається імунологічна перебудова організму, про що
свідчать зміни зі сторони загального аналізу крові. Найчастіше реєструється
підвищення значень ШОЕ (29% від всіх обстежених хворих), яке становить в
середньому від 11 до 42 мм/год. Прискорення ШОЕ зумовлюється збільшенням
концентрації грубодисперсних білків. Лейкоцитоз виявляється у 4,8% хворих.
Нами вивчено цитохімічні зміни на клітинному рівні у лейкоцитах периферичної
крові. Встановлені концентрації найважливіших показників діяльності
імунокомпетентних клітин (РНК, глікоген, кисла та лужна фосфатази) для
виявлення змін напруженності імунітету.
Одночасно із вивченням обміну речовин на субклітинному рівні ми досліджували
показники імунної системи (число Т-лімфоцитів, Т-лімфоцитів хелперів,
Т-лімфоцитів супресорів, В-лімфлцитів, концентрацію IgM, IgG, IgA, ЦІК, КАСК) у
хворих на активні форми сифілісу.
2.2. Методи дослідження
Ми досліджували в лейкоцитах (мононуклеари та гранулоцити) периферичної крові
концентрацію РНК, глікогену, кислої та лужної фосфатаз. Валідованим
цитохімічним методом вивчення розподілу РНК у клітинах крові, зокрема в
лейкоцитах, є метод Браше. Він базується на фарбуванні фіксованих мазків в
абсолютному метиловому спирті протягом 20 хв сумішшю метиловий зелений –
піронін протягом 2 годин. Власне піронін G має високу спорідненість до РНК
цитоплазми і ядерця [164]. При мікроскопії видно, що РНК цитоплазми і ядерець
фарбується у червоний колір.
Методичною основою для виявлення глікогену в клітинах крові є так звана PAS -
реакція або ШИК - реакція, в скороченій назві якої відображається найменування
реактивів, за допомогою яких виявляють внутрішньоклітинну локалізацію
полісахариду (Periodic Acid - Shiff reation або реакція з реактивом Шиффа)
[164]. Ми виявляли глікоген за допомогою PAS - реакції