РОЗДІЛ 2
НАЗВИ АНТРОПОМОРФНИХ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ
Поділ персонажної сфери може відбуватися на межі понять “людина” – “нелюдина”.
Хоча народна уява й надавала більшості демонічних істот людської подоби,
наділяла їх антропоморфними рисами, цей поділ очевидний, що й дало підстави
виділити в масиві демонологічної лексики ТГ “Назви антропоморфних
демонологічних персонажів”. У межах згаданих назв на основі опозиції “живий” –
“мертвий” виокремлюються лексико-семантичні групи “Відьма” та
“Некродемономени”.
2.1. Лексико-семантична група “Відьма”
За віруваннями українців, люди, які перебувають у контакті з нечистою силою,
сприймаються вороже за життя й після смерті. До персонажного складу, що
співвідноситься з аналізованою групою слів, включаємо також міфологічні образи
людей, які мають надприродні здібності (зурочливий погляд, здатні ворожити,
лікувати, знімати уроки тощо) [див. Виноградова Л. Славянская народная
демонология: проблемы сравнительного изучения. http: //www. ruthenia. ru/
folklore].
ЛСГ “Відьма” включає демономени чоловічого та жіночого роду, значення яких
різняться компонентом ‘характер магічної дії, що впливає на людей та їхнє
життя’.
У середні віки склалося уявлення про “чорних” відьом, які творили тільки зло;
“сірих”, які можуть робити і добре й лихе, та “білих”, що допомагають людям
[Релігієзнавчий словник: 61].
На основі зібраного матеріалу в ЛСГ “Відьма” умовно можна виділити такі
підгрупи:
Номени людей, що чинять тільки зло.
Номени людей, які можуть і відганяти злих духів, і лиходіяти.
Номени людей, які магічними діями лікують.
Номени людей, що передбачають майбутнє.
Чітких меж між підгрупами немає, оскільки, згідно з народними уявленнями,
протиставляються, тобто становлять семантичну опозицію, лексеми відьма –
‘жінка, що чинить тільки зло’ і знахарка – ‘людина, добре обізнана з народними
методами та засобами лікування’. Проте й вони можуть втрачати опозиційність
через наявність назв знахарка-повитуха, баба-бранка у значенні – ‘жінка, що
вміла відбирати молоко в породіллі’ (Словесна магія українців 15).
2.1.1. Номени людей, що чинять тільки зло
Домінантою першої підгрупи є демономен відьма. Сучасні уявлення про відьму
становлять багатий шар духовної культури народу. У них відобразилися мораль,
світогляд, архаїчні елементи народних вірувань, стосунків між людьми. Уявленням
українців про осіб, які знаються з нечистою силою, присвячено численні праці
етнографічного та фольклорного характеру (див. Гнатюк 2000; Іванов 1993;
Милорадович 1993 та ін.). Проте спеціальних праць, які б у повному обсязі
висвітлювали семантичну структуру ЛСГ “Відьма”, у вітчизняній лінгвістиці
немає.
У прямому значенні лексема відьма (Гр І 235; ЕСУМ І 396; СУМ І 666; Хобзей 57)
– ‘жінка, яка знається з нечистою силою, має надприродні здібності, завдає
людям шкоди’, напр.: Заворожена!.. стривай же! – Шепче люта мати. – Треба трути
роздобути, Треба йти шукати Стару відьму! (Шевченко І 172). В етнографічних та
лексикографічних працях фіксуємо фонетичні варіанти – видьма (Б-Н 76; Іванов
438). У подільських говірках - вірма (інформ. Олексик О.В., Хмельницька обл.,
Білогірський р-н., с. Кащенці).
На українському мовному ґрунті денотативний зміст лексеми відьма доповнюється
додатковим компонентом: ‘нечепурна, розхристана (з розпатланим волоссям)’
(Лєснова 14), напр.: Ганна зустріла його зовсім гола, з розпатланим волоссям.
Він здивовано витріщився: – Ти схожа на відьму (Капранови soft 13); ‘сварлива,
зла жінка’, напр.: Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для
тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю (Костенко 195); ‘стара, негарна баба’ (Аркушин І
64).
Відьма – демонологічна істота, що характеризується підвищеною сексуальною
активністю, крайніми проявами статевого потягу [Чернявська 2003: 119]. Таке
тлумачення лексеми вплинуло на узуальне функціонування цієї лексеми в значеннях
‘спокусниця’, напр.: Катерині байдуже було, що зробила б Люська з такою
фігурою, проте потроху-потроху, як побачила Степана, вона вже знала собі ціну,
вже не горбилася, а несла свої груди, як чортиця, і Степан їй так і сказав за
першої ж зустрічі: “Ти відьма” (Шкляр 8); ‘розпусна жінка’, напр.: А відьми
вони тепер усі в телевізорі, щовечора вигуцують, цицьки і зади нам, дурним,
показують. Нащо теперечки ті Лисі гори здалися? (Дрозд. Убивство 142).
Перенесення відбулося внаслідок традиційних народних уявлень про належну
поведінку жінки. І в разі відхилення від усталених норм з погляду моралі та
суспільної думки, жіноцтву надавалися негативні демонічні характеристики.
Оказіонально слово відьма вживається у значенні ‘вульгарна, дратівлива жінка’,
напр.: “Бралась руками в боки: відьма, зечка-блатнячка, зроду не підозрювала
себе такою” (Забужко. Дослідження 87). Пояснюємо це подібністю зовнішніх та
внутрішніх характеристик.
У вербальних реалізаціях лексема відьма втрачає денотативні ознаки та стає
частиною національного вияву інвективної стратегії, напр.: – О єхидна, о
мегера! О породіння сатани ! Це не Венера, – це сам сатана в плахті! Побий тебе
громокидач з Олімпу стрілами, з твоїми чорними бровами. Ой відьма ж! Певно,
родима відьма! (Н-Л ІІ 32); Ну чого б оце вдові радіти, якби не теє... Свекруха
в неї відьма, зміюка підколодна – всі знають (Логвин 101).
Демономен відьма реалізується в сатирично-гумористичних текстах, напр.: З
декоративного каміна з’явився перед нею сам Куций – тепер уже Рудий Дідько – з
букетом троянд в одній та пляшкою шампану в другій руці і, привітавши відьму із
Новим роком, сказав, що на новій посаді
- Київ+380960830922