РОЗДІЛ 2
Актуальні проблеми формування критичного мислення молодших школярів
2.1. Ознаки критичного мислення учнів початкових класів
Серед найважливіших принципів сучасного навчально-виховного процесу– принцип
демократизації освітньо-виховного процесу, що передбачає усунення авторитарного
стилю у викладанні та вихованні. Кожен індивід повинен самостійно будувати,
планувати власні дії, своє сьогодення і майбутнє, вміти орієнтуватися у
розмаїтті пропозицій, передбачати результат своєї діяльності.
Тому сучасна школа вимагає від учителя великих зусиль для удосконалення процесу
навчання: учні повинні здобувати в школі ті знання та вміння, які вони змогли б
використовувати в реальному житті. Безумовно, що знання мають цінність тільки
тоді, коли інформація критично осмислена, творчо перероблена і застосовується в
різних видах діяльності.
Виникають запитання: які ознаки характеризують критичне мислення учнів,
зокрема молодших школярів, на формування та розвиток яких з них має бути
спрямована діяльність педагогів для розв’язання сучасних завдань освіти.
З метою адекватного визначення ознак критичного мислення та їх виявів в учнів
початкових класів ми враховували:
– програмні вимоги щодо учнів початкових класів. Адже критичне мислення поєднує
у собі операції аналітико-синтетичного мислення, індукції, дедукції,
абстрагування, спостереження, порівняння, узагальнення тощо;
– визначення та характеристики критичного мислення особистості у філософській,
психологічній та педагогічній літературі (С.Заір-Бек, О.В.Тягло, Е.Фромм,
Д.Халперн, Дж.Чаффа та ін.);
– результати досліджень з питань вікових особливостей розвитку дітей молодшого
шкільного віку. Автори досліджень (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін,
В.А.Крутецький, Н.Д.Левітов, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченко ті ін.) орієнтують
педагогів на формування окремих ознак критичного мислення, навіть коли їх
судження безпосередньо не стосуються його формування;
– окремі висновки вчених про можливість формування критичного мислення учнів,
зокрема учнів початкових класів (А.С.Байрамов, С.І.Векслер, В.М.Сінельніков);
– власні спостереження за учнями під час роботи з ними.
Виходячи із згаданих вище положень, ми визначили головні ознаки критичного
мислення та їх вияви в учнів початкових класів. На нашу думку, це:
– Незалежність мислення, відносна самостійність думок. Мова іде про здатність
дитини сприймати зміст навчального матеріалу, явища дійсності через власне
ставлення до них, прагнення оцінити їх значення, відповідність власним
моральним законам тощо. Йдеться також про більш поглиблене розуміння
причинно-наслідкових зв’язків між елементами навчального матеріалу або тими чи
іншими фактами дійсності.
На важливість формування саме цієї риси звертав увагу ще П.П.Блонський, який
зауважував, що мета виховання – розвиток думки дитини. …Навіть найкраща школа,
у найсприятливіших умовах дає дуже мало знань. І якщо школа ставить своєю метою
давати тільки знання, вона дає мізерно мало. Ось чому вона повинна давати ще
дещо – це бажання і вміння самостійно здобувати знання протягом всього свого
життя” [24, с.19-20].
Як зазначає Ш.А.Амонашвілі, деякі вчителі вимагають від дітей уважно слухати,
безпомилково повторювати, говорити напам’ять, переказувати все в точності,
списувати з дошки, відповідати на питання, згадувати вивчене, не переглядатись,
не списувати у товариша. Але чи може дитина, - запитує автор, - навчитись
думати самостійно, якщо немає того, про що можна думати, якщо не можна
посперечатися з педагогом про “наукові” проблеми, та й ніхто не дасть приводу
посперечатися? Так минають роки, і, привчена повторяти, заучувати дитина
поступово виявляється не в змозі самостійно пізнавати, творити і перетворювати
[85, с.2].
А для того, щоб зрозуміти матеріал, явище в усіх його зв’язках і
взаємовідношеннях, необхідно його осмислити. Осмислення має відбуватися кожним
учнем у процесі самостійних шукань, випробувань, без того просте заучування
матеріалу неминуче залишається зайвим тягарем у пам’яті учня, не сприяє
розвитку розумової діяльності дитини. В.О.Сухомлинський наголошував, що “коли
дитина на власному досвіді переконається, що кожне явище має свою причину, що
розуміння причини та закономірного наслідку допомагає людині підкоряти сили
природи, вона починає уважно придивлятися до навколишнього світу і помічає те,
чого не помічала раніше. Її мислення набуває дуже важливої риси: вона прагне
знайти, пояснити природну причину кожного явища – як із області природи, так і
із суспільного життя” [162, с.68].
М.А.Данилов зазначає, що суть пізнавальної самостійності полягає в потребі та
вмінні учня самостійно мислити, в здатності орієнтуватися в новій ситуації,
самому бачити питання, задачу та знайти підхід до її вирішення. Вона
виявляється, наприклад, в умінні по-своєму підійти до аналізу складних
навчальних задач і вирішення їх без сторонньої допомоги [61, с.88].
Самостійність школяра, зауважує М.А.Данилов, характеризується певною
критичністю розуму, здатністю висловлювати свою точку зору, незалежно від
судження інших [60, с.33]. Це має проявлятися не лише в осмисленні дітьми
навчального матеріалу, а й художніх текстів, різних ситуацій.
Отже, дослідники проблем розвивального навчання, виховання школярів, акцентуючи
увагу на важливість самостійного осмислення учнями навчального матеріалу,
фактично формулюють важливу рису критичного мислення. Та як свідчать
психолого-педагогічний аналіз літератури, наші особисті спостереження, думки
вчителів кожна ознака критичного мислення виявляється у певних вміннях, діях
учнів на уроках, у процесі позакласної роботи та міжособистісн
- Київ+380960830922