РОЗДІЛ 2.
МІЖНАРОДНІ ФЕСТИВАЛІ СУЧАСНОЇ МУЗИКИ:
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
2.1. Культурно-історичні передумови розвитку міжнародних фестивалів сучасної
музики у світі
Початки фестивальної діяльності як святкового дійства з використанням музики та
інших видів мистетва сягають давніх часів. Перший етап їхнього розвитку
пов’язаний з обрядовістю. Найдавніші фестивалі проводилися для святкування
важливих моментів у річному циклі пір року, а також родинних та племінних свят.
Їхньою основною метою було задобрити невидимі сили, яких вважали суддями
людської долі, щоб давати добро і захищати від природних лих. Найкращим
прикладом ранніх фестивалів є Олімпійські ігри, які проводилися в Греції на
честь Зевса. Ці атлетичні змагання, поєднані з релігійними обрядовостями,
музикою і танцями, проводилися в час літнього сонцестояння [101, с. 733].
З початком Ренесансу фестивалі почали використовувати як придворну пропаганду,
свідчення влади, достатку і престижу королівських дворів Європи. Фестивалі
організовували з нагоди коронацій, весіль, хрещень, церемоній васальної
підданості, державних візитів чи прийому послів, мирних угод і похоронів. Вони
включали процесію, конкурси, драматичні вистави, сценки, бенкети, часто з
окремими інтерлюдіями, бали, маскаради, театральні імпрези, регати, водні і
піротехнічні видовища, на яких застосовували специфічні види освітлення.
Первісні фестивалі тривали від кількох днів до кількох місяців, створюючи
прекрасні умови для творення музики. Фестивалі Ренесансу відображали
проникаючий вплив класичної античності у тріумфальних арках з написами,
пересувними театрами і театрами з гуманістичними і міфологічними тематиками
[101, с. 734].
Придворним фестивалям XVIII ст. були притаманні гомогенні інструментальні
виконання. На таких подіях (як, наприклад, під час одруження у королівських
сім'ях) оркестри розташовувалися на видному місці. У другій половині ХУІІІ ст.
виникають фестивалі на вшанування пам'яті видатних людей: письменників чи
музикантів. Наприклад, у 1769 р., задовго до фестиваля Генделя 1784 р. у
Стратфорді-на-Ейвоні, відбулося святкування двохсотліття від народження
Шекспіра з виставою, музику до якої написав Т. Арне [101, с. 735-736].
Перші фестивалі вже сучасного типу були започатковані в ХVІІІ ст. в Англії (три
фестивалі хорової музики, засновані у 1724-26 рр. почергово в Gloucester,
Worcester i Hereford). У Німеччині вперше музичний фестиваль відбувся в Нижній
Надренії у 1817 р. за ініціативою і під патронатом музичного товариства; в
Нідерландах – у 1834 р., в США – в середині ХІХ ст. (Worcester, 1858). До
найважливіших і найстаріших фестивалів, які пов’язані з культом одного
композитора, належить фестиваль, присвячений Генделеві (який свого часу
підтримував організацію фестивалей в Англії): в Лондоні у 1784-91 рр. та згодом
від 1857 р.; в Німеччині від 1786 р. (організований Німецьким Генделівським
Товариством від 1926 р.); „Mozartfeste” Міжнародної фундації „Mozarteum” в
Зальцбурзі (від 1877 р.), „Bachfeste” Нового Бахівського Товариства (від 1901
р.) [102, с. 253].
З розвитком і поступом культури у ХХ ст. з'явилося багато нових фестивалів
різних видів. Сучасні комунікації забезпечили міжнародний характер фестивалів,
започаткованих у ХІХ ст., а новостворені фестивалі змогли швидко знайти своє
гідне місце на міжнародній арені. В Європі музичні фестивалі тривали впродовж
століть, функціонуючи як втілення національних або ідеологічних інспірацій
[101, с. 737].
У 1918 р. А. Шенберг засновує „Об’єднання музичних приватних прем’єр” з метою
інформування громадськості про власні мистецькі пошуки та пошуки своїх учнів
[195, с. 11].
У німецькому містечку Донауешінгені у 1921 р. принц М. Егон започатковує перший
фестиваль, який акцентував увагу на сучасній музиці. Спочатку це був фестиваль
камерної музики, який у 1950 р. змінив своє спрямування. Першим з багатьох
важливих фестивалів, організованих у 1923 р. ISCM (Міжнародним Товариством
Сучасної музики), був фестиваль, присвячений камерній музиці, але згодом
з'явилися й інші жанри. Фестивалі, присвячені сучасній музиці пізніше були
започатковані у Венеції, Віттені, Чентельхамі, Брюселі, Палермо, Вроцлаві та
Сан-Франціско. Японське Товариство Музики ХХ ст. (засноване у 1957 р.)
спонсорувало літній фестиваль і Японсько-Німецький Фестиваль Нової Музики у
1967 р. [101, с. 738].
Отже, до найстаріших фестивалів сучасної музики належать „Donaueschinger Tagen
fьr Neue Musik” (1922 р.), „Internationalen Kammermusikauffьhrungen Salzburg”
(1922 р.), «Internationalen Ferienkurse fьr Neue Musik Darmstadt“ (1946 р.)
[95], „Berliner Festwochen” (1951 р.) [79], „Warszawska jesieс” (1956 р.) [114,
128].
Важливим центром сучасного фестивального процесу є Нью-Йорк. Заснований у 1979
р. фестиваль „New musik America”, як і „Bang on a Can”, “New Wake” Бруклінської
Академії музики і “Fokus” Джульярдської школи представляли авангардову музику,
танець і театр. З 1960-х рр. це місто є центром експериментального мистецтва
перформенсу, звідки воно поширювалося на цілий світ [160, с. 165].
Розглянемо детальніше найважливіші фестивалі сучасної музики в світі, спробуємо
проаналізувати їхній досвід, основні проблеми, що постають сьогодні перед
ними.
Одним з найавторитетніших та справді міжнародних фестивалів є „Міжнародна
трибуна композиторів”, організована у 1949 р. Міжнародною Музичною Радою при
ЮНЕСКО – організації, яка займається освітою, наукою, комунікацією в сфері
культури. Ця Рада діє більш як в 70-ти країнах світу, важливою ланкою
діяльності якої є організація семи Трибун – стабільних переглядів
к
- Київ+380960830922