РОЗДІЛ 2. Механізми впливу безперервної освіти на соціалізаційний процес
96
2.1. Виховання як домінанта в системі механізмів соціалізаційного процесу
97
2.2. Гуманістичний характер безперервної освіти як субстанціональний механізм
впливу на соціалізацію особистості.
119
2.3. Інформаційно-комунікаційні технології освітньої діяльності як ефективно
обумовлене середовище соціалізації особистості
133
2.4. Практичні риси становлення системи безперервної освіти в сучасній Україні
і їх взаємозв’язок із соціалізацією особистості
162
Висновок до розділу 2
174
Висновок
176
Література.
181
Додаток 1
193
Додаток 2.
197
Додаток 3
201
ВСТУП
Тенденція підвищення інтересу до наукових досліджень усіх складників освіти як
соціального інституту і соціального феномена, що спостерігається в Україні
сьогодні, пов'язана насамперед з усвідомленням ролі й місця освіти у формуванні
інтелектуального та культурного потенціалу нації як джерела соціального
досвіду. Вчені і практики освітянської діяльності в першу чергу звертаються до
питань можливостей відновлення освіти як найважливішого елемента суспільства,
який забезпечує відтворення та ретрансляцію не тільки науки і технологій, але й
особистості, і соціуму взагалі.
В умовах зростання значення інформації і комунікації в людському житті та
формування інформаційного типу суспільного розвитку мета формування єдиного
освітнього простору в рамках усієї світової спільноти набуває першочергового
значення. Ці тенденції сьогодні простежуються у впливі Болонського процесу,
який вже охоплює більшість країн Західної та Східної Європи, зокрема й Україну.
Формування єдиного освітнього простору припускає також усебічне відновлення і
розвиток національних систем освіти, що спостерігається сьогодні в усіх
цивілізованих державах світу, тому що держава без сучасної системи освіти – це
держава без майбутнього. Виходячи з цього, актуальність досліджень сучасних
змін освітньої системи обумовлена, з одного боку, не тільки необхідністю
вивчення нового стану освіти, але і не менш істотною потребою визначення
перспектив та напрямків її розвитку. З іншого боку це не менш нагальна потреба
визначення сучасного стану соціалізації особистості в умовах змін у освітньому
просторі.
Дисертаційне дослідження присвячено розробці напрямків та механізмів впливу
нової системи безперервної освіти, яка формується сьогодні в Україні, на процес
соціалізації особистості. У роботі виділяються найважливіші механізми впливу
системи безперервної освіти на різні етапи соціалізації особистості.
Актуальність даного дисертаційного дослідження визначається посиленням
значущості безперервної освіти як провідного фактора соціально-економічного
розвитку країни, з одного боку, і вирішенням проблем соціалізації особистості,
включеної впродовж усього життя в освітній континуум – з іншого. Це робить
абсолютно необхідним всебічне осмислення когнітивного потенціалу сучасного
соціологічного знання у цій сфері. Вирішення такого завдання сприятиме
поглибленому розумінню внутрішніх і зовнішніх соціальних джерел та механізмів
розвитку української національної системи освіти.
Система освіти України функціонує сьогодні відповідно до положень, що
сформульовані у Державній національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ
столітті і Законі України «Про вищу освіту». Вони спрямовані, насамперед, на
формування і втілення національної політики у сфері освіти, відновлення змісту,
форм і методів освітньої діяльності, інтеграцію освіти та науки [1, 2, 3]. Ці
документи також декларують приведення української національної системи освіти у
відповідність до світових тенденцій. Зокрема, у доповіді ЮНЕСКО «Освіта:
прихований скарб» визначено найважливіші вектори розвитку освітньої системи
будь-якої держави. Освіта повинна навчити людину пізнавати і діяти таким чином,
щоб робити потрібні зміни в сфері свого мешкання, а також жити в суспільстві та
брати участь у всіх видах людської діяльності у співробітництві з іншими, маючи
змогу повноцінно співвідносити своє «я» з навколишнім світом [4, 5].
Інституціалізація безперервної освіти і зростання її ролі у формуванні
особистості та культури суспільства обумовлює звернення до аналізу взаємодії
соціалізації і освіти як нерозривно пов'язаних феноменів суспільного розвитку.
У величезній різноманітності сучасних освітніх доктрин, стратегій, систем і
технологій дуже важко відокремити деякі універсальні ідеї найбільш загального,
фундаментального характеру, а педагогічна творчість педагогів-новаторів
безперервно поширює і збагачує ці ідеї, істотно впливає на їхній зміст і
розвиток, надає їм динамічного характеру. Проте більшість дослідників сьогодні
схиляється до того, що процес і ефективність освіти найбільш плідні, якщо
відбуваються протягом усього життя. Отже, підвищується актуальність досліджень,
пов'язаних із визначенням безперервної освіти як фактора соціалізації
особистості, що діє протягом усього життя людини. Виникає необхідність
зіставлення процесів соціалізації і безперервної освіти, осмислення їхньої
взаємодії для підвищення ефективності насамперед освітньої діяльності. А це в
свою чергу потребує визначення мети і структури системи безперервної освіти.
Світові й вітчизняні тенденції у розвитку безперервної освіти, сучасні й
перспективні потреби у формуванні виробничого потенціалу враховувалися під час
розробки основних напрямів досліджень з педагогічних та психологічних наук в
Україні. Президія АПН України та Загальні академічні збори схвалили ці напрями
й рекомендували використовувати їх у плануванні науково-дослідної роботи в
установах АПН України, а також у вищих навчальних закладах ІІІ
- Київ+380960830922