РОЗДІЛ 2
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКО-ВЛАДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ
Проблемою, вирішуваною в даному розділі, є потреба в інтерпретації основних
положень підходу для політичної науки, у т.ч. для дослідження політико-владної
взаємодії у територіальних громадах.
2.1. Інтерпретація понять синергетики для дослідження соціально-політичних
процесів
Завданням, що ставимо перед собою у цьому параграфі, є інтерпретація понять
синергетики для досліджень соціально-політичних процесів, що передбачатиме:
виокремлення, витрактування цих понять, а також їх пояснення із врахуванням
специфіки соціально-політичних систем (у т.ч. системи “територіальна
громада”).
Інтерпретація понятійного поля передбачатиме не тільки витлумачення кожного
поняття, а й пропозицію автора з його уточнення та доповнення, враховуючи
специфіку функціонування соціально-політичних систем, зокрема, і системи
“територіальна громада”. Вивчення суті цих понять ускладнюється тим, що
понятійне поле синергетики, яке склалося на даний момент, є дуже неоднорідним,
багатошаровим як за ступенем ідеалізації, абстрагування понять, так і за їх
походженням [51, с.77].
Серед понять синергетики, що інтерпретуємо у цьому параграфі, виділяємо такі:
система; складність; структура; відкритість; канали-джерела та канали-стоки;
оточуюче середовище; ізольовані та закриті системи; холізм; зовнішній та
внутрішній час системи; нестійкість (нерівноважність); нелінійність та
полілінійність; нелінійний позитивний зворотній зв’язок та негативний зворотній
зв’язок; режим із загостренням; емерджентні зміни; в’ялопротікання; флуктуації;
стохастичність; ентропія та негентропія; точка біфуркації; “ефект метелика”;
ефект локалізації; дисипативна структура; фазовий перехід; аттрактор; спектр
цілей еволюції; еволюційні правила заборони; детермінізм; параметр порядку та
принцип підпорядкування; теоретична історія; самоорганізація, точка ініціації
самоорганізації, резонанс, синергійні ефекти, позитивний синергізм (ефект:
2+2=5), негативний синергізм (ефект: 2+2=3 або 2+2=1); темпосвіт;
когерентність; автопоезис; гомеостазис; механізми зборки; фрактали; коеволюція;
порядок та хаос.
Центральним поняттям, з вивчення якого починатиметься будь-яке синергетичне (і
не тільки) дослідження, є поняття система, що не має на сьогодні усталеної
дефініції. У нашому дослідженні будемо спиратися на широке тлумачення системи,
як того, що можливо розглянути як окрему сутність, що належить перу М. Тода та
Е. Шуфорда. “Системою у самому широкому сенсі може бути …все, що можна
розглядати як окрему сутність…” [цит за 322, що цит за Садовский В.Н. Основания
общей теории систем. – М., 1974, с.100].
Вивчаючи соціально-політичну систему через призму синергетики, важливо
дослідити, що забезпечує системність, тобто які системні якості виникають у
групи елементів системи (які не є характерними для окремих елементів), що
дозволяють визначати досліджуваний об’єкт як систему. Наприклад, системними
якостями територіальних громад можна вважати їх правосуб’єктність, тобто
здатність виступати однією зі сторін у підписанні угоди, скажімо, між державою
та територіальною громадою або між територіальними громадами різних держав
(міста-побратими) тощо.
Соціально-політичні системи за сучасних наукових уявлень можуть бути
схарактеризовані низкою атрибутів, до “титульних” з яких належать складність і
відкритість. Складність – інакше комплексність – передбачає наявність в системі
великої кількості складових (елементів, підсистем, частин – мовою теорії систем
або суб’єктів політики – мовою політичної науки). Ці елементи складних (іноді
вживається термін “надскладних”) систем навзаєм пов’язані багатьма зв’язками.
Сукупність зв’язків та їх типологічна характеристика характеризуються поняттям
структури системи. За допомогою цього поняття дослідники виражають
впорядкованість системи, яка визначається стійкими зв’язками. Наприклад,
структура системи може характеризуватися як по “горизонталі”, так і по
“вертикалі”. Г. Хакен відзначає, що всі життєві процеси, в т.ч. і ті, що
відбуваються у людській спільноті, незмінно пов’язані і навіть навзаєм
переплетені, причому всі елементи, що беруть участь у цих процесах, прямо чи
опосередковано взаємодіють між собою. Тому, під час досліджень ми постійно
маємо справу з надзвичайно складними, комплексними системами [338, с.26].
У синергетиці відповідь на питання про те, що є показником складності системи –
кількість елементів чи складність взаємодії цих елементів – стало одним з
фундаментальних положень, розроблюваних Брюссельською школою. Її представники
Г. Ніколіс та І. Пригожин одними з перших пов’язали складність системи з
характером взаємодії елементів. Показником складності системи є не стільки
наявність великої кількості елементів системи, скільки складність поведінки –
взаємодії – цих елементів [206, с.11-12]. Така складність поведінки елементів
системи є показником здатності її компонентів не тільки до утворення структури
та узгодженої взаємодії, але, як буде показано далі, здатності до зміни
структури системи – переходу з одного стану рівноваги в інший. Складність
політико-владної взаємодії на рівні територіальних громад проявляється у
великій кількості взаємодіючих суб’єктів політики, різнорідності їх інтересів
та цінностей, різноспрямованості індивідуальних зусиль та воль, відмінності
світоглядних бачень та рівня розуміння проблем громади, відмінності, а й іноді
непередбачуваності, що потребує взаємного підлаштування суб’єктів
громадсько-політичного діалогу.
Другим “титульним
- Київ+380960830922